Ви є тут

Преподобних Варлаама та Іоасафа, царевича Індійського та батька його святого Авеніра царя


(19 листопада / 02 грудня)

В Індії, яка колись отримала Христову віру через благовістя святого апостола Фоми, правив цар Авенір, ідолопоклонник і жорстокий гонитель християн. Довго не було у царя дітей, і ось народився син, якому він дав ім’я Іоасаф. З нагоди народження царевича наймудріший царський астролог передбачив, що син царя прийме християнську віру, яку так переслідує зараз його батько. Цар, намагаючись відвернути передбачене, звелів вибудувати для новонародженого окремий палац і розпорядився, щоб царевич не почув ні одного слова про Христа і Його учнів.

В юному віці царевич випрохав у батька дозволу виїхати за межі палацу і тоді пізнав, що існують страждання, хвороби, старість і смерть. Це наштовхнуло царевича на роздуми про суєтність і тління земного життя, і він почав замислюватися про сенс власного життя.

В той час у далекій пустині відзначився подвигами мудрий відлюдник за іменем Варлаам. Божим одкровенням він провидів про страждаючого в пошуках істини юнака. Вийшовши з пустелі, преподобний Варлаам у вигляді купця відправився в Індію і прибув у місто, де знаходився палац царевича. Преподобний Варлаам об’явив, що привіз із собою дорогоцінний камінь, який володіє чудодійною властивістю лікувати хвороби. Коли преподобного Варлама привели до царевича Іоасафа, він почав викладати йому християнське віровчення у вигляді притч, а потім і „від Святого Євангелія і Святих Апостолів”. „Що таке Хрещення ?”- запитав царевич Іоасаф. Преподобний Варлаам відповів: „Благодатний дар Хрещення є мовби корінь або тверда основа святої і бездоганної віри, що спасає людину від вродженої здатності грішити і від зла, яке походить від людських пороків. Після Хрещення слід утримуватися не тільки від усякого гріха, від будь-яких проявів пристрастей, але треба також змагатися в доброчинствах, маючи за основу своїх дій правильну віру, так як „віра без діл мертва” (Як. 2,20), так як і діла без віри. Після Хрещення потрібно зберігати святість душі і тіла, смирення серця, смуток про гріхи, людинолюбство, пильність до бісівських підступів і постійне розкаяння у всіх вчинених гріхах, подавати милостиню бідним. Хрещення, змиваючи водою зв’язок із гріхами, знищує всякий їх слід і на майбутнє воно для нас є незборима стіна і славна зброя проти ворогів. Сила його не знищується навіть наступними новими прогрішеннями, для очищення яких не потрібно нового занурення в купель, бо ми сповідуємо єдине Хрещення. Тому слід усіма силами берегтися від осквернення новими гріхами”.

Із настанов преподобного Варлама юнак зрозумів, що дорогоцінний камінь є віра в Господа Ісуса Христа. Святий Іоасаф увірував у Спасителя і побажав прийняти Хрещення. Охрестивши царевича, преподобний Варлаам заповів йому пост і молитву і відійшов до пустелі.

Цар узнав про те, що сталося і стривожився. За порадою одно із вельмож він влаштував дискусію про віру між християнами і язичниками, на яку під виглядом преподобного Варлаама з’явився маг і чародій Нахор. Нахор повинен був визнати себе переможеним у суперечці і таким чином відвернути царевича від християнства. В сонному видінні преподобний Іоасаф узнав про обман, що готувався, і пригрозив Нахору лютою смертю, якщо той виявиться переможеним. Наляканий Нахор не тільки переміг язичників, але і сам увірував у Христа, розкаявся, прийняв Святе Хрещення і віддалився у пустелю. Цар намагався відвернути сина від християнства і другими засобами, але святий царевич переміг усі спокуси. „Що мною зроблено, мій господарю, від того не відречуся. Я втік від мороку і вийшов на світло, звільнився від незнання і долучився до істини”, - відповів преподобний Іоасаф.

Тоді, за порадою вельмож, Авенір виділив сину половину царства. Святий Іоасаф, прийнявши царство, відновив християнство у своїй країні, відбудував заново церкви і, нарешті, навернув у християнство свого батька, царя Авеніра. Згодом після Хрещення цар Авенір помер, а святий царевич Іоасаф залишив царство і подався у пустелю на пошуки свого вчителя-старця преподобного Варлаама. На протязі двох років він подорожував по пустелі, потерпаючи від нападок і спокус, поки знайшов печеру преподобного Варлаама, що спасався у безмовстві. Старець і юнак почали спасатися разом.

Коли наблизився час кончини преподобного Варлаама (йому було вже 100 років), від відслужив Божественну літургію, причастився Святих Таїн, причастив святого Іоасафа і з миром відійшов до Господа після 70-річних подвигів у пустелі. Поховавши старця, святий Іоасаф залишився в тій же печері і продовжив пустельницький подвиг. Він перебував у пустелі 35 років і відійшов до Господа, коли йому виповнилося 60 років.

Наступник святого Іоасафа на царстві, Варахія, за вказівкою якогось відлюдника, знайшов у печері нетлінні і запашні мощі обох подвижників, переніс їх у свою батьківщину і поховав у церкві, яку збудував преподобний царевич Іоасаф.

Контакти


Адреса:

Київ, вул. Бориспільська, 4 а

+38 (050) 882-76-86 

hram@ekaterina.kiev.ua

Свято-Катеринівська парафія

Theme by Danetsoft and Danang Probo Sayekti inspired by Maksimer