Ви є тут

Проповідь в неділю 16-ту після П'ятдесятниці 12 вересня 2010 року


В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри у Христі! Сьогодні всіх вітаю з цією недільною службою, коли хто сповідався, причащався, молився, звертався до Бога зі своїми проханнями і возносив до Нього свої молитви. Ми чули сьогодні Євангеліє від Матвія, де даються трошки дивні слова для кожного із нас. Останні слова ми чуємо, що каже Господь: «Хто має, тому додасться, а хто не має, у того відніметься».

Зазвичай ми – люди, що живемо у світі – думаємо про матеріальне багатство. Це говориться про духовне! Зовсім не має відношення до того, які людина має статки чи яке забезпечення має. Бо ті таланти, які були дані одному чоловікові – п’ять було дано, іншому – два, а ще іншому – один. Господь кожному із нас дає різні таланти життєві. Він дає для того, щоб їх помножувати. І один чоловік помножив їх у п’ять раз, інший - у два рази, на що Господь сказав, що ти виконав волю Мою. Бо Господь сіє добро. Господь дає милосердя Своє і благодать. Господь допомагає людям і укріпляє. І ми тими дарами повинні не тільки користуватися, а й помножувати їх у багато раз. Господь дав нам життя – ми маєм так само все зробити, щоб комусь продовжити життя.

Якщо Господь дає нам здоров’я, так само і ми маємо старатися і допомогти чи матеріально, чи духовно, щоб людина почувалася добре. Коли хтось щось не має, коли йому не вистачає їжі чи не вистачає якихось грошей і коли ми допомагаємо, тим самим ми робимо діла милосердя. Але ми чуємо, що той третій раб, він сказав до господаря свого у притчі: «Я знаю, що ти жорстокий і жнеш там, де не сіяв». Господь хоче, щоб ми були подібні до нього і сотворив нас на подобу Свою – так описує Книга Буття.

Ми маємо уподібнюватися Його доброті, маємо виконувати це і притча сьогодні навчає нас, щоб ми виконували Його волю, щоб ті дарунки, які дає нам Господь, ми їх не закопували в землю, щоб ми їх помножували. Бо хтось каже: «Скільки чи що я можу зробити, чи що я можу змінити в себе, в родині, чи в роботі, чи будь-де?» В кожного є вроджений талант, який даний Богом, який можна помножити, а можна його і закопати. І тому ми і приходимо до храму, щоб ми зрозуміли – який талант дав нам Господь, щоб його помножити в багато раз, щоб його використати.

Кожен вчиться його використовувати і не завжди це получається. Бо як ми чули в Євангелії такі слова, каже господар до того грішного раба, що ти краще би віддав його купцям. Ми більшість це сприймаємо як матеріальне. Але кожна людина є купець доброти і милості. Кожен з нас потребує, щоби за нами піклувалися, хвилювалися якось, переживали, допомагали, зігрівали. Кожен з нас потребує, скільки б він не мав років, чи як би не був забезпечений – чи він має там тисячу гривень, чи мільйон гривень, чи інші якісь кошти, ще більші – однак турботи і опіки ніхто не замінить. Ніяка матеріальна річ не може замінити живого людського спілкування, не може заповнити серце, не може зробити людину щасливою.

Щасливими людей робить лишень Бог і тих, хто виконує волю Господню, і є поруч із нами. Тоді люди почуваються дійсно щасливими і радісними, і відчувають, що Господь не забув про них. Ми маємо творити добро. Чуємо слова антифона третього: «блаженні миротворці». Бо мир творити - це не означає тільки якусь війну розборонювати, а мир творити – це виходити з дому, чи приходити додому, чи будь-куди іти і нести добро, нести любов – оце і є миротворець, який наповнює інших людей радістю. От коли ми це будемо робити, то тоді буде трошки по-іншому.

Всіх я вітаю вас, хто сповідався, причащався. Хай Господь укріпляє вас у цей день.

Я хоче ще привітати з нагоди свята нашого помічника – брата Олександра з днем ангела. Два рази в рік православна церква відзначає цей день ангела – у вересні і у грудні. Я вітаю вас, бажаю вам здоров’я, Божого благословення. Ну і всіх, хто може вдома носить це ім’я – бажано їх привітати. Вчора був одноденний піст, а сьогодні можна буде посвяткувати, хто має таких знайомих чи родичів, чи близьких, чи просто хоче відпочити, то всіх я вас вітаю і вітаю перш за все вас, пане Олександре.

Кожен, хто приходить до храму, несе різну службу – один допомагає свічки запалювати, у вівтарі допомагає, інший – просто молиться і прикладається до ікони. Але хто може сказати, у кого більша служба – у священика, чи у помічника, чи у простого прихожанина? Це Господь тільки може сказати. Ми одне виконуємо! І хто більшу роль виконує – це від Бога залежить. І навіть коли ми може не так активно допомагаємо, то однак ми несемо ту службу Божу. Ви активніше допомагаєте нашому храмові, молитеся. То хай в цей день Господь оберігає вас і вашу родину, ваших рідних, ну і всіх парафіян святого храму цього на многії і благії літа.

Слава Ісусу Христу!

Проповідь священика Олександра Горука

Theme by Danetsoft and Danang Probo Sayekti inspired by Maksimer