Ви є тут

Проповідь в неділю 20-ту після П'ятдесятниці 10 жовтня 2010 року


В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри в Христі! Ми чули сьогодні величні євангельські слова, які стосуються кожного з нас, як звернувся апостол Петро до Господа нашого Ісуса Христа: «Наставнику, ми всю ніч трудилися і нічого не здобули». Кожен, буває, із нас каже: «Господи, ми все життя працюємо, ми трудимося, нам тяжко і важко, ми не можемо досягти якогось духовного чи матеріального рівня, нам важко все дається і не знаємо – чи буде щось…». Ми маємо євангельську відповідь, де сказав Господь наш Ісус Христос: «Візьміть сіті свої і закиньте». І коли вони закинули сіті, то і ті човни, що були поруч із ними, наповнилися рибою. Риба є символом достатку, що людина не помре у цьому світі, а Господь потурбується про неї.

Ми можемо пригадати з Нагірних проповідей, коли люди слідували за Христом, то Він помножував рибу і помножував хліби. Але коли Христос звернувся зі словами «їжте тіло моє і пийте кров мою», то багато людей не зрозуміло. Вони відійшли. І тоді Христос звернувся до дванадцятьох своїх апостолів і спитався: «Чи часом і ви не хочете відійти?» На що апостол Петро сказав: «Господи, а куди ми підемо?» Ми так само можемо задавати і собі такі питання: «Господи, а куди ми підемо, якщо ми не будемо йти до тебе? Що ми будемо робити? Що ми змінимо?» Господь є Творець, Він – люблячий Батько до кожного з нас, бо віра сповнює людину. Людина відчуває те, чого не бачить, вона любить те, чого не може роз’яснити іншому, вона прикладається до того працею, душею, життям, що не можна описати словами. До цього додається надія, надія на те вічне життя, на воскресіння, надія на те, що ми будемо завтра краще жити, що ми підемо працювати, і Господь помножить наші труди. І це є правда.

Надія не може відступати від людини. Які таланти давав господар своїм слугам і вони їх помножували, то були благословенні. Так само Господь дає і нам кожному таланти, комусь – більші, комусь – менші, але ми маємо їх помножувати, маємо втілювати в життя. Чи вміємо ми це? Інколи боїмося – страшно. Переживаємо, хвилюємося, чи вдасться нам та чи інша справа. Але пам’ятайте, коли ми стоїмо до молитви і молимося, то Господь благословляє нас. Що значить слово «благословляє»? Тобто ставить шлях, шлях до того, що ми задумали. Він стає легшим, стає коротшим, він стає світлішим, бо Божа милість освітлює його.

Ми приходимо у храм і молимося, беремо свічки, ставимо за здоров’я, ставимо за упокій, звертаємося до Бога. Ми поєднуємо два світи – світ духовний і світ теперішній. Ми звертаємося до Бога і тим самим просимо, щоб Він зглянувся на нас, щоб Він був поруч із нами. Ми кажемо: «Господи, ми ближче хочемо стати до Тебе, допоможи нам, навчи нас, підкажи нам». Не вистачає нам багато в житті підказок. Бо чи ми щось задумуємо в житті чи купити, чи зробити, чи прийняти якесь рішення і вагаємося часто – чи буде користь із нього, чи буде добре нам і тим, хто поруч із нами? Важко даються нам рішення, але, звертаючись до Бога, ми отримуємо від Господа цю підказку, і ми тоді з легкою душею робимо ту чи іншу справу. Є молитви на початок справи, є молитви на закінчення справи.

В храмі ми звертаємося до Бога, стоїмо перед Богом, перед Його престолом, бо храм нагадує нам Небеса на Землі. Ми лишаємо поза храмом свої турботи, хочемо вийти звідси, і щоб ті турботи не поверталися до нас. Ми приходимо у храм і прикладаємося до святих ікон. Ми чуємо слово святого Писання і навіть те, що хвилювало чи боліло, чи не вистачало нам, по виході з храму ми хочемо, щоб ті питання не турбували більше нас. І воно так і є: людина сповнюється духовною радістю і все, що оточує людину погане, воно відходить від людини, воно тікає саме від людини. Не може до світлого щось нечисте приставати.

Людина – наче вогник, як та свічечка – виходить з храму, душею палає. Хтось усвідомлює це повністю, хтось не дуже усвідомлює, хтось прийшов, бо так треба було, але Божа благодать осідає в серці кожної людини, бо байдужим ніхто не може залишитися до слів, коли ми в Літургії чуємо «Святеє – святим!», ми підносимо Агнця, підносимо Тіло Господа нашого Ісуса Христа і причащаємося Його. Сказав Господь: «Хто не буде їсти Тіло Моє і не буде пити Крові Моєї, той не буде мати життя вічного». Багато інколи люди говорять: «Та я добре живу, не порушую Заповіді, добре ставлюся до інших…» Але на таких – сила Закону, а не сила Благодаті.

Треба тоді все життя так жити і взагалі не порушувати.. Один Христос був безгрішний. А коли ми сповідаємося і причащаємося, не те, що священик подає з Чаші і в ложиці, а ми приймаємо Бога, як апостоли приймали його. Так само, як вони інколи мали сумнів, і в нас бувають сумніви в багатьох речах духовних, багато буває запитань – ми не можемо знайти відповідей. Хочемо мати відповіді, але відповіді Господь дає кожній людині Сам. Бо скільки б не відповідав чи священик, чи люди, коли серце людини відкрите, то людина сприймає все. Знаємо, що багато святих посоромили мудреців, які багато чого знали, багато читали, але Господь відкривав тим, кому було це потрібно. Не вчиться віра, і любов не вчиться. Це є почуття, і почуття любові до Бога, до рідних, до близьких, воно дається самим Богом.

Ми маємо це сприйняти, маємо бути вдячні за цей дар, який Господь дав нам, щоб ми його використали, щоб ми не загубили його щоб ми пам’ятали про нього, про цей дар і щоб він став нам у пригоді. В пригоді і в цьому житті і в майбутньому. Щоб ми його помножили і навчили інших, бо дуже приємно, коли сьогодні і в нашому храмі є завжди дітки до сповіді і до причастя. Це приємно, бо ви виховуєте покоління, яке буде стояти за вас, яке буде любити вас і буде виконувати заповідь четверту «шануй батька і матір, і добре й довго житимеш на землі». Ви закладаєте цю заповідь в дітей спочатку, і ці заповіді будуть здійснюватися.

В сьогоднішній день я вас вітаю, бажаю, щоб Господь Бог оберігав вас. Напередодні свята Покрови Пресвятої Богородиці, 13-го числа о 17-ій годині буде служитися вечірнє богослужіння. І 14-го о 9-ій годині ранку – літургія, сповідь і причастя, і освячення води.

Безмежно всім вдячний за цю службу Божу, хай Боже благословення буде зо всіма вами, хай ваші слова, які вознесені до Бога, будуть почуті, бо кожен в тайні молився, кожен в тайні просив – хто ставив свічку за здоров’я, хто ставив за упокій, хтось згадував когось, хтось просив у Бога щось; і хай ці ваші прохання будуть почуті і здійснені. Хай Господь Бог всіх вас благословить!

Слава Ісусу Христу!

Проповідь священика Олександра Горука

Theme by Danetsoft and Danang Probo Sayekti inspired by Maksimer