Ви є тут

Проповідь в неділю 5-ту Великого посту 10 квітня 2011 року


Слава Ісусу Христу!

Дорогі браття і сестри в Христі!

Ми чуємо, як описує євангелист Лука:

36. А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.
37. І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,
38. і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила...
39. Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця!
40. І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю.
41. І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят.
42. Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?
43. Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво.
44. І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм.
45. Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно.
46. Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила...
47. Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить.
48. А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи!
49. А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи?
50. А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!
(Лк 7:36-50)

Ісусові слова так і не доходили до фарисея. Бо в традиціях Близького Сходу є завжди подорожнім умивати ноги. Олива значила, що гість – достойна людина. З одного боку фарисей хотів бачити Господа Ісуса Христа у своєму домі, але нічого для цього не зробив. Йому було важко подати вмити ноги і було йому жаль оливи, він її шкодував. А ось та жінка віддала все.

Так само буває і в нас. Ми хочемо знати про Бога, хочемо йти за Господом, щось робити, але не робимо для цього нічого. Приблизно виглядаємо, як той фарисей: були? – були; бачили Господа? – бачили; а що зробили? – а нічого не зробили.

По-перше, є покаяння в гріхах. Покаяння в тому, що ми не тільки хочемо бачити, але й хочемо, щоб Господь був із нами. Христос сказав цій жінці, що прощаються гріхи її. Замість того, щоб зрадіти, фарисей подумав: «А хто Він такий, що прощає гріхи?». Коли ми приходимо до Бога, і комусь Господь прощає, то ми маємо радіти за цю людину, за її навернення. Бо й приклад сам Ісус Христос навів, що одному лихвареві двоє людей були винні гроші – один багато, інший менше. Коли обом було прощено, то той, хто був більше винен, той більше і зрадів.

Так буває і в нас. І друге Євангеліє від Марка повчає нас:

32. Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має:
33. Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,
34. і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, але третього дня Він воскресне!
35. І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе.
36. А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?
37. Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!
38. А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?
39. Вони відказали Йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.
40. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано.
41. Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана.
42. А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.
43. Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу.
44. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба.
45. Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох.
(Мк 10:32-45)

Буває, що і ми просимо в Бога те, що не належить нам просити. Хочемо отримати те, що й не потрібно нам. Христос сказав апостолам своїм, що вони ту саму дорогу пройдуть, що і Він пройшов, але де їм бути, залежить від Отця Небесного. І казав, що хто хоче досягти цього, має бути слугою і рабом для свого ближнього, служити йому і допомагати.

Ми приходимо в храм і молимося. Цим ми допомагаємо нашим рідним і близьким. Так само і тим, хто вже відійшов від нас. Приходимо, ставимо свічку, запалюємо духовний світильник. Це добра справа? Дуже добра! Це перш за все духовна справа, не фізична, бо ми не бачимо якоїсь фізичної дії, але на душі стає спокійніше, отже діє благодать Господня. Ми робимо добру справу і фізично, коли комусь допомагаємо щось. Хтось попросив нас – ми дали якусь копійчину, хтось попросив нас – ми приїхали до нього і допомогли йому попрацювати. Це справа фізична, але теж стає добре на душі, бо починає діяти Божа благодать. В храмі, коли ми возносимо молитви за живих і за померлих, то ми возносимо одну й ту саму молитву, бо Бог є один для всіх і в Бога немає мертвих. Ми ставимо свічку на один підсвічник, чи на інший, звертаємось до того, чи до іншого святого, а потім підходимо до заупокійного столика і там ставимо свічечку, і молимося. Бог є для всіх один і всі чекають молитви. Бо якщо жива людина хоче їсти, то упокоєна душа теж хоче трапези, трапези духовної – нашої молитви.

Сьогоднішні два Євангелія, які читалися, вони поєднують і духовний і матеріальний світи. Щоб наші прохання мали зміст, щоб вони доповнювали нас, щоб вони були розумними, щоб вони відповідали тій дійсності, яка необхідна для нас. Євангелисти Марко і Лука спонукають нас до досягнення якихось високих результатів. Як та жінка, що сиділа біля ніг Ісуса, обнімала і цілувала Його ноги. Ми в храмі стоїмо перед іконою і прикладаємося до неї – чи не хочемо бути подібними до тієї євангельської грішниці? Чи не хочемо сльозами обмити ноги Господа нашого Ісуса Христа і волоссям витерти Його ноги? Підніжжя ніг Його, як пишеться в Старому Заповіті, – це земля і все, що Він сотворив. Тут високий і глибокий зміст закладений, що людина молиться не тільки за себе і прощення своїх гріхів, а й за всю землю, притуляючись до ніг Ісуса.

Ми, як православні люди, усвідомлюємо значення Святого Письма у нашому житті, в нашому суспільстві і у всьому, що оточує нас. Що це не просто слова написані, це не просто історія написана для того, щоб ми пізнали, чи вивчили її, чи просто знали для себе. Це написана історія нашого життя, яка пройшла, яка йде і яка буде надалі йти. Це стосується безпосередньо кожного з нас і нікого не обмине, незалежно від того, чи ми віримо, чи не віримо, чи сумніваємося – воно однак торкнеться нашого життя і нашого серця. Для того, щоб воно торкнулося з доброї сторони, щоб ми не стояли на місці того фарисея, а стояли на місці тієї жінки, що покаялася. Щоб Божа благодать і ласка нас торкнулися. Тому ми і звертаємося до Бога і падаємо ниць біля нього. Стаємо навколішки біля Його ніг і притуляємося до Нього. І просимо. Бо що означало для юдея сидіти біля ніг? Це означало пошану, любов і відданість. Приклад цієї жінки якраз був достойним. І достойні ті слова, які вона возносила – слова покаяння. А не ті слова, що возносив фарисей нерозумний, маючи сумніви.

То хай сьогоднішня служба Божа просвітить, допоможе з Божого благословення і з Божою благодаттю ваші серця. Хай Господь Бог допоможе і оселиться у кожного з вас – у ваших родинах, сім’ях. Хай Боже благословення буде завжди з вами. І євангельське повчання, як та пшениця, яка проростає на полі, проросте і у ваших серцях.

Слава Ісусу Христу!

Священик Олександр Горук

Theme by Danetsoft and Danang Probo Sayekti inspired by Maksimer