Ви є тут

Проповідь на свято Усікновення глави святого Іоана Предтечі


В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри у Христі! Сьогодні Православна церква згадує день Усікновення глави Іоана Хрестителя. Ми чули в сьогоднішньому Євангелії від Марка, де описується ця подія і в деталях, що коли Ісус Христос проповідував, почувши це, Ірод сказав, що це Іоан Хреститель воскрес із мертвих, хоча багато інших називало, що це Ілля прийшов, чи ще якись другий пророк...

Події відбувалися таким чином, що, святкуючи день народження свого, Ірод пообіцяв дочці Іродіади, що виконає будь-яке бажання, яке вона попросить. І вона попросила, щоб він приніс голову Іоана Хрестителя. Вчора на вечірній читалося Євангеліє, де описується подія так само, яка має відношення до цього, що Ірод боявся вбити Іоана Хрестителя, бо люди в народі вважали його пророком. Але через обіцянку свою перед людьми - те, що він пообіцяв, він виконав - те зло, яке він задумав і воно звершилося.

Бувають інколи і в нас такі речі, що ми можемо щось планувати недобре, думаєм недобре, чи бажаємо комусь зле, але щоб ми не вдавалися до тих прикладів, не наслідували того шаленого Ірода! Щоб ми не виконували ті речі, перш за все і свої думки про щось погане, приборкували їх. Бо що потрібно людині? Людині потрібна доброта і опіка Господня. Все, що робиться у світі, воно геть не пропадає - як добро шириться, так само і зло, буває.. Кинемо камінь у воду, і від того каменя розходяться невеличкі хвилі і вони довго і довго простягаються.. так само і від будь-яких вчинків - наслідки, не тільки зразу, але вони мають свій такий шлях. І коли ми робимо добро, то тоді ці наслідки слідують за нами, тоді добро огріває нас, окутує нас.

І сьогоднішній день пам’яті - день пісний, строгий піст перш за все. Бо ми шануємо і пам’ятаємо святого Пророка і Предтечу Господнього Іоана. Його проповідь була доступна для всіх. Він Ірода наголошував про те, що той проживає у гріху і щоб той позбувся цього. Так само і до нас сьогодні промовляє святий Пророк і Предтеча Іоан, щоб ми задумалися над своїми вчинками, своїми діями, щоб ми відрізняли добрі вчинки від поганих. І не тільки відрізняли, але й брали уроки для цього - щоб могли щось у своєму житті змінити, доповнити. Святе Писання сповнене, дивіться, навіть такими великими словами.

Бо хтось каже: "Я маленький" чи "Що я можу зробити?" Ми, коли ходимо до храму, то виконуємо волю Божу - перш за все ми приближуємося до Бога. Згадаймо царя Давида, який понад три тисячі років тому написав книги Псалмів. Чи не читаються тепер Псалми? Читаються. Згадаємо апостолів - Петра, Павла і інших апостолів - чи не читається слово, яке записали вони? Читається! І помножується це слово і ми беремо приклад! Чи з наших вчинків і дій хтось колись не візьме приклад? Я думаю, що візьме, якщо ми будемо достойні цього. Не задумувалися в той час апостоли і послідовники, і вчителі Церкви, про те - чи буде хтось іти за ними? Вони виконували волю Божу, вони ширили віру в Христа.

Так само і ми маємо ширити віру в Христа - любов’ю, турботою, опікою один за одним. Бувають різні життєві моменти, коли люди приходять до храму і десь задають собі питання, мають сумніви, бо є конфесійна розділеність. Чи діє Дух Святий, чи сходить він на них, чи наповнює їхні серця - чи це правда? Пам’ятайте, що найгірше, що може бути, це коли Господь допускає людині, щоб у її серці посіявся сумнів.

Ми маємо бути впевнені, що Божа благодать діє, бо ми можемо відчути її, коли ми щось робимо, чи кудись приходимо - ми бачимо, що Господь сприяє нашому життю. Ми приходимо в храм, виходимо, змінившись трохи, почувши Слово Господнє, обдумавши ті події, які відбулися в нашому житті. Бо ми, йшовши до храму, може думали - коли прийдемо, комусь щось скажемо, зробимо зауваження, чи навчимо. Але, вийшовши з храму, розуміємо, що, можливо, цього і не треба було робити. Може краще помолитися? І прийшовши, ми бачимо практично кожен раз - якісь є зміни.

Зміни є, перш за все, важливі в нашому серці. Бо за нами підуть ті, хто, можливо, і не слухається нас, не хоче слухатися, чи не розуміє багато життєвих питань. Але ми несемо той вогник, вогник Божої благодаті, до якого будуть тягнутися і зігріватися нашою любов’ю. Бо храм якраз і призначений - це небеса земні, це місце Бога, де діє особлива благодать, куди ми приходимо і стоїмо, незалежно від того - чи ми стоїмо ближче до престолу, чи далі, чи напочатку Храму, чи в кінці.

Господь всюди є і все наповняє. І це є саме важливо, бо не тільки ви, але і я, і всі, хто служить у цьому Храмі і по всіх храмах, люди приходять, щоб стати іншими, добрішими, щоб допомгти відгукнутися і бути чуйними. Коли ми будемо чуйними один до одного, тоді буде і світ буде змінюватися, тоді не буде війн, тоді не буде багато різних краж, убивств чи обманів, бо ми змінимося у Христі. Без Бога ми цього не зможемо зробити. І скільки б ми не мали якихось моральних чи етичних устроїв, знань, ми цього не можемо без Бога зробити. Ми з цієї стежинки можемо збитися, а з Богом це нам є під силу. І якраз Іоан Хреститель був тим світильником, який освітив шлях Христу.

Всіх я вітаю з цим днем - пам’ятним днем Усікновення глави Іоана Хрестителя. ну, і дуже попрошу, щоб ковбасу і різні ковбасоподібні вироби ми сьогодні не вживали. Це буде дуже правильно і дуже добре. День пісний і якщо можливо, то щоб все це відклали на завтра. А завтра кожен як собі захоче - може й два кілограми з’їсти. Я вам скажу - це буде правильно, це буде повага до святого, до праведного Іоана, повага до Бога і повага перш за все самих до себе. Що ми вміємо шанувати і поважати.

Слава Ісусу Христу!

Священик Олександр Горук

Theme by Danetsoft and Danang Probo Sayekti inspired by Maksimer