Ви є тут

Із Богом в серці


Старець

Розповідав авва Дула, кажучи: ходячи колись пустелею, я і отець мій Віссаріон, прийшли до якоїсь печери та знайшли брата, який сидів і робив мотузку, і не вклонився він нам і не привітав нас, і зовсім не хотів й слова промовити до нас; сказав же мені старець: ходімо звідси, можливо немає в брата прихильності до розмови з нами. Пішовши звідти, ми вирушили в Ліко відвідати авву Іоана. Коли ж поверталися, прийшли знову до печери, де бачили брата. І каже мені старець: увійдімо в неї, може Бог відкрив йому, і буде говорити з нами. І коли ми ввійшли, знайшли його мертвим, і каже мені старець: підімо, брате, приготуймо до поховання тіло брата, тому що для цього послав нас Бог сюди. Коли ж ми почали готувати його до поховання, побачили, що це жінка за природою своєю. І здивувався старець і сказав: ось як і жінки боряться з дияволом у пустелі, а ми й у містах поводимось погано. І прославивши Бога, Який допомагає й дарує силу тим, хто любить Його, поховали її в тій самій печері. І потім вийшли звідти.

2) Двоє якісь з отців молили Бога, щоб відкрив їм, якого ступеня висоти вони досягли. І був їм голос, який промовив, що в такому-то поселенні Єгипту є один мирянин, на ім’я Євхарист, і його дружина звана Марією, - ще не досягли вони їх рівня. Вставши ж, два старці прийшли в поселення і, запитавши, знайшли келію його й дружину його і запитали її: де твій чоловік? Вона ж відказала: він пастух і пасе овець, - і ввела їх до своєї келії. Коли ж настав вечір, прийшов її чоловік з вівцями і, побачивши старців, приготував їм трапезу та приніс води вмити їм ноги.

Сказали йому старці: не їстимемо нічого, якщо не скажеш нам про свої вчинки. Він же із великою смиренністю сказав: я пастух, а це моя дружина. І не переставали старці просити його, а він не хотів говорити. Тоді вони сказали йому: Бог послав нас до тебе. Як тільки почув він це слово, злякався і сказав їм: ось цих овець ми успадковували від наших батьків і, - якщо благопоспішить Бог отримати від них якийсь прибуток, ділимо ми на три частини: одну частину - для бідних, ще частину - на приймання подорожніх, і третю частину - на наші нестатки. З тої пори, як взяв я свою дружину, не пізнав її, але дівою вона є, і кожен з нас спить порізно, і досі ніхто про це не знав. І почувши, старці зачудувалися й пішли, прославляючи Бога.

3) Казав авва Витимій: розповідав авва Макарій, кажучи: коли я жив у скиті, прийшли два юні мандрівники. Один вже мав бороду, а інший тільки почав відпускати вуса, і прийшли до мене, кажучи: де є келія авви Макарія? І я сказав їм: чого це ви хочете від нього? Вони ж відказали: почувши про нього й про скит, прийшли ми побачити його. Я кажу їм: це я. І вклонилися вони, кажучи: тут хочемо ми перебувати. Я ж, бачачи, що вони розпещені і ніби з багатих, кажу їм: не можете тут жити. І мовить старший: якщо не можемо жити тут, підемо в інше місце. І кажу я подумки: навіщо мені їх проганяти? Праця зробить так, що вони й самі втечуть звідси. І кажу їм: ідіть, зробіть собі келію, якщо можете.

Кажуть вони: вкажи нам місце і зробимо. І я дав їм сокиру та кошик, повний хліба і солі. І вказав їм твердий камінь, кажучи: вирубаєте тут і принесіть для себе деревину з болота, і, накривши, живіть. Я ж думав, що вони втечуть через працю. Запитали ж вони мене: що тут роблять? І кажу їм: мотузки. І беру віття з болота, і показую їм мотузки і як їх слід зв’язувати, і кажу їм: робіть кошниці й віддавайте сторожам, а вони носитимуть вам хліб. І потім я пішов. Вони з терпінням робили все, що я їм сказав, і не приходили до мене три роки. Мучила ж мене думка, говорячи: які вчинки їх, що не приходять запитати мене про помисли? Здалека приходять до мене, а ці близько, а не йдуть, і до іншого не ходять, а ходять лиш в церкву мовчки, щоб приймати святі Дари. І молився я Богові, і постив седмицю, щоб Він показав мені діла їх; після закінченні ж седмиці, вставши, пішов подивитися, як вони живуть, і коли постукав я, вони відчинили й привітали мене мовчки, і, помолившись, я сів.

Старший, давши знак молодшому вийти, сів і плів мотузку, нічого не говорячи. І о дев’ятій годині постукав і ввійшов молодший, і зробив трохи варива й поставив стіл за знаком старшого, і поклав на стіл три хлібці [1] і став мовчки. Я ж сказав: встаньте, споживімо. І, вставши, спожили, і приніс горнятко води, і ми пили. Коли ж настав вечір, кажуть вони: підеш геть? Я ж сказав їм: ні, а спатиму тут, - і поклали мені рогожу віддалік і для себе в іншому куті віддалік, і зняли паски свої й аналави й лягли разом на рогожці, прямо навпроти мене.

Я ж молився Богові, щоб відкрив мені діла їх. І ось відкрилася покрівля, і було світло, як вдень, а вони не бачили світла, і коли подумали, що я сплю, старший штовхнув молодшого в бік, і встали, і обперезалися, і простягли свої руки до неба, і я дивився на них, вони ж не бачили. І я бачив, що біси, як мухи, приходили до молодшого, і приходили до вуст його, інші ж до очей. І бачив я ангела Господнього, що мав меч вогняний, огороджував його й відганяв від нього демонів, а до старшого вони не могли й наблизитися. І перед ранком вони лягли, а я зробив вигляд, що прокидаюся, і вони також.

Сказав же мені старший слово ось це одне: накажеш звершити дванадцять псалмів? І я сказав: так. І співав молодший п’ять псалмів із шести віршів і одне алилуя. І після вірша виходила вогненна свіча з його вуст і линула до неба, так само й старший, коли відкривав свої вуста, співаючи, як мотузка вогненна виходила з них і сягала до неба. І я побув трохи і, коли йшов, кажу: помоліться за мене, - вони ж вчинили поклін мовчки. І дізнавя я, що старший вже досконалий, а проти молодшим воює ворог. Незадовго спочив старший брат, і на третій день молодший. І коли приходив хтось з отців до авви Макарія, він брав їх у келію цих братів, кажучи: подивіться на місце мучеництва юних мандрівників.

4) Прийшов колись авва Макарій Єгипетський зі скиту в гору Нітрійську в день приношення авви Памво, і кажуть йому брати: отче, скажи слово братам. Він же промовив: я ще не був ченцем, але бачив ченців. Тому що, коли я жив у келії в скиті, докучали мені помисли, говорячи: вийди у внутрішню пустелю й подивися, що там. Перебував я в боротьбі з помислом п’ять років, кажучи: чи не від бісів він походить. І коли помисел тривав, пішов я в пустелю і знайшов там озеро води й острів посеред нього, і прийшли звірі пустелі пити з нього, і бачу серед них двох чоловіків оголених, і затремтіло моє тіло, тому що я подумав, що це дух. Вони ж, як тільки побачили, что я злякався, стали говорити до мене: не бійся, и ми люди. І сказав я їм: звідки і як ви прийшли у цю пустелю? Вони ж відказали: ми з кіновії, і була в нас згода, і пішли ми сюди ось вже майже як сорок літ тому.

Один з нас єгиптянин, інший лівіянин. І запитали мене вони: как світ? І чи надходить вода у свій час [2], і чи має світ свою плодючість? І я сказав їм: так. Запитав же я їх: як можу зробитися ченцем. І сказали вони мені: якщо хто не зречеться від усього, що є в світі, не може зробитися монахом. І сказал я їм: слабкий я і не маю такої сили, як ви. І сказали мені: якщо не можеш так, як ми, сиди в келії твоїй і оплакуй гріхи. І запитав я їх: коли буває зима - чи не мерзнете ви, і коли є спека – чи не обпікаются ваші тіла? Вони ж відповіли: Бог виявив на нас такий догляд, що й взимі не мерзнемо, і від спеки не печемося. Тому-ось я і сказав вам, що я ще не є ченцем. Простіть мені, браття.

5)Перебував колись авва Сисой в горі авви Антонія сам. І коли забарився прийти до нього той, що прислуговував, протягом десяти місяців він не бачив людей. Ходячи в горі, знаходить він якогось фараніта, котрий ловив диких звірів, і каже йому: скільки ти вже тут часу? Він же сказав: воістину, авво, одинадцять місяців я в горі і не бачив людини, крім тебе. Старець же, почувши це і ввійшовши в свою келію, вдарив себе, кажучи: ось, Сисою, ти думав: що зробив я? А насправді не зробив і того, що цей мирянин.

6) Той самий авва Сисой, сидячи в келії, завжди замикав двері. Казали ж про нього, що коли наближався він до смерті, занедужав трохи. І коли сиділи старці коло нього, почав він говорити з кимось, і кажуть йому: що бачиш, авво? І відказує їм: бачу тих, що прийшли за мною, і прошу їх, щоб дозволили мені трохи покаятися. Каже йому один зі старців: хоч би й дозволили тобі, чи можеш повністю скористатися цим до покаяння? Відповідає йому старець: якщо не можу зробити покаяння, то принаймні, поплачу за мою душу трохи, і досить з мене. Коли ж став помирати і сиділи отці, засяяло лице його, немов сонце, і каже їм: ось авва Антоній прийшов. І знову засяяло лице його ще більше, і сказав: ось лик апостолів прийшов.

І подвоїлося світло лиця його, і ось він немов би говорив з кимось. Сказали ж йому старці: з ким розмовляєш, отче? І сказав: ось ангели прийшли взяти мене, і прошу, щоб дозволили мені покаятися трохи. Кажуть йому старці: не маєш ти потреби каятися, отче. Відказав же їм: воістину, не знаю про себе, чи поклав навіть я початок. І пізнали всі, що він вже досконалий. І знову раптом зробилося лице його, як сонце, і вжахнулися всі, і він каже їм: ось Господь прийшов і каже: несіть до Мене посудину обрану пустелі. І враз віддав духа. І зробився як блискавка, і наповнилося все місце пахощами.

7) Казали про авву Ора, що він ніколи не казав неправди, і не божився, і не кляв людей, і без потреби не говорив.
Казали про скитіотів, що не було звеличення між ними через те, що перевершували інших у чеснотах, тому що один споживав їжу через два дні, другий - через чотири, інший - через седмицю, ще інший хліба не їв, і, якщо коротко сказати, всілякими чеснотами були прикрашені святі.

VIII) Був один великий старець, і розповідав його учень про нього, що всі дванадцять років не спав він на боці, а на сідалищі своєму, на якому працював, там і спав, їв же або через два, або через чотири, або через п’ять днів, і так чинив впродовж двадцяти років; коли ж я сказав: що це означає, навіщо так робиш ти, авво? Відповів він мені: суд Божий відбувається перед моїми очима, і не можу витерпіти.

Сталося ж так, що, коли чинили ми молитви, я помилився в слові з псалма, і коли закінчили ми молитвослів’я, старець сказав мені: я, коли чиню молитвослів’я, немов би вогонь відчуваю під собою й горю, і не може помисел мій ухилитися ні праворуч, ні ліворуч; а в тебе де був помисел, коли ми починали молитву, що пропустив ти слово з псалма? Невже не знаєш, що стоїш перед Богом і розмовляєш з Богом, коли чиниш молитву? Вийшов одного разу він вночі і знайшов мене сплячим при порозі келії, і зупинився старець і, плачучи, сказав: де розум у брата, що спить так безтурботно?

9) Два великі старці ходили в пустелі скиту і, почувши, що хтось шепоче з-під землі, відшукали вхід в печеру, і знайшли старицю, діву святу, лежачу, і кажуть їй: звідки ти сюди прийшла, старице, і хто тобі служить? Бо ж нікого не знайшли вони в печері, крім неї самої, і вона лежала й була хвора. Вона ж сказала їм: тридцять восьмий рік я в цій печері, харчуюся рослинами й труджуся для Христа, і не бачила людини до цього дня. Послав бо вас Бог, щоб поховали ви останки мої. І сказавши це, спочила. Старці ж прославили Бога й, поховавши тіло її, пішли геть.

Розповідали про одного пустельника, що пішов він у пустелю й, походивши три дні, вийшов на камінь і побачив внизу зелену траву, і людина паслася на ній, як звір. І зійшов потихеньку й схопив її. Старець же був нагий і, обурившись, тому що не міг витримати людського запаху, з зусиллям вирвався від нього і втік. Брат же гнався за ним і закричав: для Бога я женуся за тобою, почекай мене. Він же, обернувшись, сказав йому: і я заради того ж Бога втікаю від тебе. Потім брат скинув одяг і гнався за ним. Коли ж старець побачивши, що брат скинув із себе одяг і наближається до нього, зупинився і сказав: якщо ти скинув річ світу, то я чекаю тебе! Просив же його брат, кажучи: отче, скажи мені слово, як спастися? Він же сказав йому: уникай людей і мовчи, і спасешся.

[1] Слов. укрух - невеликий хліб на шість унцій, здебільшого сухий в єгипетських ченців (Лавсаїк, розд. 28).

[2] Тобто чи розливається Ніл?

Theme by Danetsoft and Danang Probo Sayekti inspired by Maksimer