Ви є тут

Православні свята


8 вересняВолодимирської ікони Божої Матері. Написав її євангеліст Лука на дошці від столу, за яким сиділи Ісус з Матір'ю й опікуном святим Йосипом. Ікону надіслали 1131 року з Константинополя до Києва князеві Мстиславу. 1155 року володимирський князь Андрій Боголюбський забрав ікону як військову здобич. Згодом її перевезли до Москви. До Володимирської ікони звертаються з молитвою про захист від військової агресії. 9 вересня – Преподобного Пимена Великого (V ст.),Пимона Палестинського (VІІ ст.) і преподобного священомученика Кукші, послушника Києво-Печерського монастиря (ХІІ ст. останній умів виганяти бісів, зупиняти дощ, висушувати озера. Похований в ближніх печерах

10 вересня – преподобного Мойсея Мурина, єгиптянина, якого так прозвали за чорний колір обличчя (V ст.). замолоду був розбійником, нападав на людей, убивав і грабував. Потім розкаявся, пішов до монастиря, де пробув до кінця життя. Загинув від рук розбійників, які напали на обитель. На Мусія закінчували вибирати льон і коноплі, перевозити снопи з поля.

11 вересняусікновення голови пророка, предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. Єдиний день у році, коли українці не готували борщу. Остерігалися різати овочі округлої форми – капусту, буряк, картоплю, цибулю. Навіть хліб ламали руками. Нехтування цими заборонами могло призвести до тяжких травм. На обід варили картоплю у "мундирах", пекли гарбуза.

12 вересня – святителя Олександра, другого патріарха константинопольського (ІV ст.). прославився боротьбою з язичниками і єретиками. На Олександрів день починає опадати листя з дубів, якщо міцно тримається – зима буде лютою.

13 вересня – священомученика Киприяна з північно африканського міста Карфагена (ІІІ ст.). син багатого сенатора-язичника. Увірував у Христа, роздав майно і почав проповідувати. За благочестя, мудрість і милосердя Киприяна обрали карфагенським єпископом. Під час гонінь на християн йому відсікли голову. На Купріяна починають копати буряки та моркву.

НАЧАЛО ІНДИКТУ. ЦЕРКОВНЕ НОВОЛІТТЯ

14 вересня - преподобного Симеона Стовпника (V ст.), який 47 років простояв на стовпі висотою 16 м. 1 вересня за старим календарем православна церква відзначає початок нового церковного року. Із Семена в приміщеннях починають працювати при світлі. Колись ремісники, щоб не куняти за вечірньою роботою, справляли "свіч чине весілля". На базарному майдані встановлювали дерево, прикрашали його свічками, солодощами, стрічками та влаштовували застілля. До цього дня з баштанів прибирають дині й кавуни.

15 вересня – святого мученика Маманта, батька його Богдана (Феодота) та матері Руфини (ІІІ ст.). від переслідувань римського імператора Авреліана святий сховався в горах і побудував церкву. Звірі приходили почути його читання Святого письма, кози й лані годували його молоком. Прийняв мученицьку смерть від удару тризубом язичницького жреця.

Маманта-вівчарника шанують як покровителя кіз та овець. До святого звертаються з молитвою про зцілення дитячих недругів. Із цього дня хлопці-рекрути звільняються від роботи, готувалися до служби та гуляли.

16 вересня – преподобного Єфимія Великого з вірменського міста Мелітінеса (V ст.). на 30-му році життя покинув посаду управителя монастиря міста, подався до Єрусалима й там усамітнився в гірській печері.

17 вересня – священомученика Вавили, антиохійського єпископа, та з ним юнаків Урана, Прилидиана, Єпполонія та їхньої матері Христодули (ІІІ ст.). імператор Декія наказав стратити Вавилу за те, що не дозволив йому відвідати літургію у християнському храмі. Замучили трьох його учнів, їхню матір, які до кінця підтримували єпископа Вавилу.

Вітер із півночі на Христодули – зима буде лютою й малосніжною.

18 вересня – святого пророка Захарія та праведної Єлизавети, батьків Івана Предтечі (І ст.). якщо на Захарія та Лисавети пожовтіло листя на горобині – чекай ранньої холодної зими.

19 вереснячудо Архистратига Михаїла в місті Хонах у Фрігії, де був розташований храм на його честь. Тут біля джерела відбувалися чудесні зцілення хворих і немічних. Противники християн з'єднали в одне русло дві гірські ріки й направили їх на храм, аби зруйнувати. Святий Мисаїл відвернув потік і врятував святиню. У народі Михайлове Чудо –"празник карательний": заборонено працювати, бо можна травмуватися.

20 вересня – преподобного Луки, ігумена Спасівського монастиря біля Константинополя (Х ст.). після Луки починають сіяти озимину, бо "хто сіє до Луки, не матиме ні хліба, ні муки".

21 вересняРіздво Пресвятої Богородиці – "Друга Пречиста". Жінки, які не мають дітей, моляться, постують та утримуються від будь-якої роботи.

22 вересня - святих праведних Якима й Анни, із галілейського міста Назарет. До старості не мали дітей, що було великим соромом. Під час свята священик Рубін відмовився прийняти дари від Якима, бо вважав бездітного чоловіка недостойним цього. Подружжя стало ревно молитися. Ангел провістив, що у них народиться донька Марія, яку благословлятиме весь людський рід. Марія згодом стала матір'ю Ісуса Христа.

23 вересня – святих мучениць Минодори, Митродори, Нимфодори із малайзійського міста Віфінії (ІV ст.). Сестри усамітнилися в пустелі, молитвами зцілювали хворих. Правитель краю наказав схопити і катувати, допоки не зречуться християнської віри. Сестри обрали смерть. На Минодори примічають: вітер південно-західний – зима буде люта, південно-східний – м'яка.

24 вересня –преподобного Єфросина, кухаря монастиря в Палестині (ІХ ст.). вів смиренне і побожне життя.

25 вересня - святого мученика Юлія (ІV ст.). жив із 40 однодумцями в печері поблизу Анкири (Анкари). Язичники схопили його, катували, вимагали зректися віри. Перед смертю Юлій попросив Бога, щоб люди, які згадуватимуть його, звільнялися від пристрастей, а поля не чіпали шкідники і птахи.

26 вересня – преподобного Петра з малоазійського міста Атроя (ІХ ст.). Усе життя провів у пості і молитві, за що отримав дар чудо творення. На осіннього Петра добре пересаджувати багаторічні квіти на зиму.

27 вересняВоздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Свято на честь освячення в Єрусалимі християнського храму на місці, де 335 року було віднайдено хрест, на якому розіп’яли Ісуса Христа.

На Здвиження останні птахи відлітають у вирій, "земля здвигається" – перестає родити, закривається і відпочиває до весни. Її не можна чіпати: копати, ворушити, вбивати кілки, інакше наступного року не буде дощів і врожай пропаде від посухи. На Здвиження гаддя, вужі і ящірки ховаються під землю, збиваються у ямах у великі кубла. Щоб не потрапити до гадючника, у цю пору не ходили до лісу. Аби гадюки не покусали людей і худобу, два дні дотримувалися суворого посту. "Хто не обсіявся до Чесного Хреста, той не вартий і собачого хвоста".

28 вересня – мученика Порфирія (ІV ст.). Був актором. У місті Ефесі на день народження імператора Юліана Відступника в театрі розігрував знущання над таїнством святого хрещення. Раптово відчув Божу благодать, увірував у Христа, за що прийняв мученицьку смерть.

29 вересня – святої великомучениці Єфимії Всехвальної з міста Холкідона на березі Босфору (ІV ст.). за відмову принести жертву язичницькому ідолу її прив’язали до колеса з гострими ножами. Після катування Єфимія залишилася неушкодженою і сама звернулася до Господа з проханням забрати її.

30 вересня – мучениць Віри, Надії, Любові й матері їх Софії (ІІ ст.). за вірність християнській вірі дівчат замучили на очах матері. Поховавши їх, вона відійшла до Господа. Свято вважається жіночим: не працюють, не починають будь-якої роботи. Цього дня, вважалося, добре брати шлюб.

1 жовтня – святої мучениці Аріадни з малоазійського міста Промісії, яку переслідували за християнську віру Під час погоні в горі утворилася ущелина, куди сховалася свята, а вороги в нападі божевілля перебили одне одного. Згадують святих великомучениць Софію і Ірину (ІІ ст.). На Ярини збирають шипшину. Примічали: якщо цього дня відлітають журавлі, то на Покрову (14 жовтня) вдарять морози. Якщо ж не видно – буде тепло до Артемія (2 листопада).

2 жовтня – святого князя Ігоря Ольговича Чернігівського та Київського (ХІІ ст.). Княжив у Києві два тижні й був скинутий Ізяславом. Прийняв постриг у київському Федорівському монастирі, в якому через рік був підступно вбитий найманцями під час молитви. Давня грецька ікона, до якої молився князь перед смертю, називається Ігоревською. Вважається чудотворною – зцілює від недуг душевних і тілесних. Згадують Зосима-пустельника (ІV ст.), який є покровителем бджільництва. Починають переносити вулики в холодне місце на зимівлю. Спостерігають: якщо бджоли щільно позаліплювали вічка воском або прополісом – зима буде лютою.

3 жовтня – великомученика Євстафія Планида, римського воєначальника (ІІ ст.). На полюванні йому явився Господь у вигляді оленя з сяючим хрестом на рогах. Євстафій, його дружина та діти прийняли християнську віру. Загинули мученицькою смертю за відмову принести жертви язичницьким ідолам.

На Остапа добре сіяти озиму пшеницю. У дощ не сіють жита – буде з метлицею. Щоб було чисте, вибирають ясний день. На Остапа слідкували за вітром: якщо північний – на холод, південний – на тепло, західний – на дощ, східний – буде морозно, але сонячно.

4 жовтня – апостола Кодрата, з 70 учнів Христа, Був єпископом і проповідував Євангеліє в Афінах. Помер у тюрмі з голоду. На Кіндрата починали готуватися до зими: "Пустий господар по Кіндраті не має ще кожуха в хаті".

5 жовтня – святого мученика Фоки-Вертоградаря з міста Сінопа на березі Чорного моря (ІІ ст.). мав сад, з якого жив, допомагав бідним і подорожнім. Коли правитель області наказав схопити Фоку, він привітно зустрів стражників, нагодував їх, розмістив на нічліг. Уночі зробив труну, приготував місце для свого поховання і прийняв смерть від меча. Священомученика особливо шанують мореплавці.

6 жовтнязачаття Предтечі та Хрестителя Господнього Іоанна. Батьки Іоанна Хрестителя – священик Захарія та його дружина Єлизавета – довго були бездітними. Під час служби в єрусалимському храмі Архангел Гавриїл сповістив Захарії, що в них народиться син на імя Іоанн, який стане християнським пророком. На осіннього Івана не їдять цибулі, щоб не було чиряків на тілі.

7 жовтня – преподобного Копрія (VІ ст.). Мати підкинула його в палестинський монастир. Ченці вигодували немовля козячим молоком. Ставши послушником, Копрій уславився доброчинністю й чудо творенням. Згадують святу мученицю рівноапостольну Теклю (І ст.), яка вважається покровителькою знахарів, шептух і костоправів.

8 жовтня – преподобної Єфросинії Олександрійської (V ст.). рятуючись від небажаного одруження, перевдяглася в чоловічий одяг, назвалася євнухом Ізмарагдом і постриглася в чоловічому монастирі, щоб рідні не змогли її розшукати. У самітній келії провела 38 років у постах і молитвах. Перед смертю відкрилася батькові. Заповіла поховати, зберігши її таємницю.

9 жовтня – переставлення євангеліста Іоанна Богослова, учня Ісуса Христа. За правління імператора Нерона (56 -68 рр.) був засланий на острів Патмос, де написав "Апокаліпсис". Помер близько 105 – 106 –го року у віці понад 100 років. Наприкінці життя написав Євангеліє від Іоанна. Цей день називають Чорним Іваном: не можна різати та заготовляти на зиму овочів, бо все почорніє. Не варто їсти часник і цибулю – зуби почорніють і весь рік снитимуться мерці. Поминають самогубців, утоплеників, полеглих у боях і народжених неживими. Роблять великі прилюдні обіди за померлі душі. Закінчують сіяти озимину: "Хто не обсіявся до Богослова, той не варт доброго слова". Якщо на Богослова сонячно й тепло, червень наступного року буде холодним і дощовим.

10 жовтня – мученика Калістрата (ІV ст.). Святий Калістрат служив у римському війську, таємно сповідував християнство. За доносом товариша його катували, зашили в мішок і кинули в море.. мішок порвався об каміння, а Калістрата винесли на берег дельфіни. Побачивши чудо, 49 воїнів із його дружини увірували в Христа, за що їх разом із Калістратом порубали мечами.

11 жовтнясобор преподобних отців Києво-печерських, які спочивають у ближніх (Антонієвих печерах. Згадують Харитона-сповідника, який за християнську віру зазнав гонінь і тортур (ІV ст.). Дорогою до Єрусалима на нього напали грабіжники, яких переміг чарівним чином. Їхнє золото святий роздав бідним, ав печері розбійників заснував монастир – Саранську лавру. Запровадив суворі правила щодо їжі та роботи, бо початок гріхопадіння вбачав у неробстві та ледарстві.

12 жовтня – преподобного Феофана Милостивого із сирійського міста Газа. Він роздав усе майно нужденним.

13 жовтня – святого Григорія, просвітителя Вірменії (ІІІ – ІV ст.). Охрестив вірменського царя Тири дата і вірменський народ. Був обраний єпископом Вірменії. Його клопотаннями 301 року побудували духовний центр Вірменії – Ечміадзінський собор Святого Духа.

14 жовтняПокрова Пресвятої Богородиці. Під час нападу сарацинів на Константинополь Божа Мати захистила жителів міста: накрила їх своїм омофором-покривалом і ворог відступив (ІХ ст.).

Починаються перші заморозки. Якщо до Покрови листя не опаде, то рано впаде сніг. Якщо йде дощ, то "бортник скаче, а пахар плаче" – наступного року буде багато меду, але малий врожай зернових. Після Покрови має ще бути кілька теплих днів – друге бабине літо. Розпочинають гуляти весілля. Вірять, що сама Богородиця бере молодят під свій покров і в сім'ї пануватимуть любов і злагода. На Покрову відбувалася "визвілка" – екзамен для учнів кобзарів і лірників, після чого вони набували права грати самостійно на майданах і ярмарках. Відзначають День зброї. Покрова – заступниця запорозьких козаків і воїнів УПА.

15 жовтня – блаженного Андрія юродивого Константинопольського (ІХ ст.). слов'янин за походженням, мав дар пророцтва і прозорливості. За легендою, під час Богослужіння саме святий Андрій побачив, як Богородиця зняла з голови омофор і розкинула його над тими, хто щиросердно молився у Влахернській церкві. Якщо цього дня утеплити хату, всю зиму буде тепло.

16 жовтня – преподобного Діонісія, затворника печерського у Дальніх печерах (ХV ст.). Ієромонах і наглядач над печерами Діонісій досяг такої святості, що якось у дні Великодніх свят після слів "Христос Воскрес!" почув від померлих "Воістину Воскрес!". "Денис – злого ока бережись" – до нього звертаються з проханням спасти від нечистої сили, чарів і вроків.

17 жовтня – священмученика Єрофія Афінського (І ст.). Згадують мученицю Домнину та її доньок – Вероніку і Просдокію, постраждалих під час гонінь на християн за імператора Діоклектіана (ІV ст.). На Домну ніч стає довшою за день.

18 жовтня – преподобного Даміана, цілителя Печерського (ХІ ст.). Відзначався добротою, смиренням, багато читав і молився. Зцілював хворих молитвою, змазуючи їх оливою.

19 жовтня – апостола Хоми, одного з 12 учнів Христа. Родом з галілейського міста Пансади, займався риболовлею. Спочатку не повірив у воскресіння Ісуса, за що його прозвали Хомою невірним, спокутуючи гріх, обійшов із проповідями Палестину, Месопотамію, Ефіопію. В індії навернув до християнства сина й дружину правителя міста Меліпура, за що був закатований на смерть. До апостола звертаються при зневірі, що мучить душу.

20 жовтня – мучеників Сергія і Вакса, римських воєначальників, страчених за християнську віру (ІІІ – ІV ст.). згадують Сергія Послушливого – святого, що спочив у Ближніх печерах Києво-Печерського монастиря (ХІІІ ст.). На Сергія-капусника жінки шаткують капусту. Збиралися по черзі до кожної хазяйки. Та накривала стіл, виставляла могорич тим, хто допомагав їй складати капусту в бочки на зиму. Запрошували музик, співали й танцювали. Звідси пішла назва забави – "капусник".

21 жовтня свято Пелагії-діви (ІІІ-ІV ст.) і преподобних Таїсії (ІІІ ст.) і Пелагії – блудниць, що покаялися, прийняли чернечий постриг і добрими вчинками і молитвами спокутували свої гріхи. Згадують преподобного Трифона, архімандрита В’ятського, чудотворця (ХVІІ ст.). Готуються до похолодань: "Трифон шиє шубу, а Палажка ладить рукавиці".

22 жовтня – апостола Якова, першого єпископа Єрусалимського (І ст.) Початок осінніх похолодань: "Після Якова тепла ніякого".

23 жовтнясобор Волинських святих і святителя Амфілохія, єпископа Володимир-Волинського (ХІІ ст.). Володимирська єпархія – одна з найдавніших на Русі, заснована рівноапостольним князем Володимиром. Святитель амфілохій 17 років управляв паствою, боровся з язичництвом і княжими міжусобицями.

24 жовтнясобор оптинських старців із Свято-Введенської Оптиної пустині, монастиря в Калузькій губернії (ХІХ – поч. ХХ ст.). Оптинські подвижники продовжили давню чернечу традицію старцівства й духовного наставництва.. Напередодні згадують оптинського старця, ієросхимонаха Амвросія (ХІХ ст.). Він тяжко захворів і дав обітницю в разі зцілення присвятити себе Богові. До нього в Оптину пустинь приїжджали за розрадою як бідні й нужденні, так і письменники і громадські діячі.

25 жовтня – святителя Мартина Милостивого, єпископа Турського (ІV ст.). Був воєначальник при імператорі Юліані Відступникові. Йому явився Христос, коли він дорогою на поле битви взимку віддав жебракові половину свого плаща. Став монахом, заснував у Франції перший у Європі монастир, був обраний єпископом у місті Турі. За легендою, уникаючи цієї посади, він сховався від посланців у загороді для гусей, але вони видали його своїм ґелґотінням. Вважають патроном воїнів і покровителем гусей.

26 жовтня – мученика Веніаміна диякона, який проповідував у Персії, де охрестив багатьох язичників, за що прийняв мученицьку смерть (V ст.). Був багатим купцем, але роздав своє майно бідним і прийняв постриг у Києво-Печерській Лаврі. Похований у Дальніх (Феодосієвих) печерах

27 жовтня – преподобного Миколи Святоші, печерського чудотворця (ХІІ ст.). Був правнуком князя Ярослава Мудрого.

1107 року прийняв чернецтво у Києво-Печерському монастирі. Працював на монастирській кухні, рубав дрова, був сторожем при брамі. Пожертвував свій маєток на закупівлю книжок для церков, побудував церкву Святої Тройці на монастирській брамі, шпиталь із церквою св. Миколая. У монастирі прожив 36 років, мав славу подвижника і чудотворця, зцілював хворих молитвою.

28 жовтня – шанування ікони "Спорительниця хлібів", написаної за благословенням оптинського старця Амвросія (ХІХ ст.). На ній зображена Божа Матір, яка сидить на хмарах, внизу вижате поле зі снопами збіжжя. Ікона оберігає від голоду, засухи, недороду, до неї звертаються з молитвою про допомогу в скруті. Згадують преподобного Єфимія Солунського (ІХ ст.). Слідкують за погодою: як зачнеться на Єфимку моква, то аж до морозів трива.

29 жовтня – преподобного Лонгіна, воротаря Києво-Печерського монастиря (ХІІІ – ХІV ст.). За переказами, читав думки кожного, хто переступав поріг обителі. Похований у Дальніх печерах Лаври. Згадують Лонгина-сотника (І ст.), що стояв на варті біля гробу Ісуса Христа і прийняв мученицьку смерть за проповідь християнства. У народі Лонгина шанують як цілителя хвороби очей.

30 жовтня – преподобномученика Андрія Критського (VІІІ ст.). Проповідував християнство на острові Крит. За виступ проти іконоборства за часів імператора Костянтина Копроніма його кинули до в’язниці, де помер від катувань. Грім у жовтні – на м'яку зиму.

31 жовтня – святого апостола і євангеліста Луки. Сподвижник апостола Павла, у числі 70 учнів був відправлений Христом проповідувати Євангеліє до Лівії, Єгипту. Після вознесіння Ісус явився апостолові Луці, і він написав Євангеліє, використавши розповіді Діви Марії. За легендою, першим намалював ікони Богоматері, апостолів Петра і Павла. Апостол Лука – патрон іконописців, художників, митців. Починають возити сіно: до Луки не везуть сіно з луки.

1 листопада – святого мученика Уара (ІІІ – ІV ст.). Був римським воєначальником у Єгипті, таємно сповідував християнство та допомагав ув’язненим за віру. Добровільно прийняв смерть разом із сімома проповідниками. Згадують блаженну Клеопатру, яка перевезла до Палестини й поховала тіло святого Уара. До неї звертаються з проханням відвернути "напрасну смерть", щоб не згоріти, не втопитися, не заподіяти собі смерті з необережності .

2 листопада – святого великомученика Артемія, воєначальника за часів царя Костянтина Великого (ІV ст.). Був намісником Єгипту, проповідував тут християнську віру. За часів правління Юліана Відступника Артемію відрубали голову за відмову визнати язичницьких богів. Молитва мученикові допомагає позбутися грижі.

3 листопада – святих мучеників Дасія, Гая та Зотика (ІV ст.). зруйнували поганське капище, за що язичники після катувань утопили їх у морі. Якщо на початку листопада утримується сонячна й тепла погода, з'явилися комарі – чекай теплої зими.

4 листопада – вшанування Казанської ікони Божої матері. Утримуються від будь-якої роботи. Вірили, що тих, хто цього не дотримується, Казанська покарає або пожежею, або великими збитками у господарстві. Моляться їй як захисниці від наглої смерті. Із Осінньої Казанської починаються похолодання.

5 листопада – святого Ігнатія, патріарха Констанопольського (ІХ ст.). Син імператора Михайла, якого скинули з престолу. Підлітком його насильно віддали до монастиря. Став ігуменом обителі, згодом – константинопольським імператором. Якщо цього дня притрусить сніжком, то на Мотрону (22 листопада) стане зима.

6 листопада – мучениці Синклитії, родом із знатної аравійської родини. Із доньками прийняла мученицьку смерть за християнську віру (VІ ст.) Якщо перший сніг упаде на мерзлу землю – залишиться надовго.

7 листопада – констанопольських мучеників Маркіяна й Мартирія, які виступили проти аріянської єресі (ІV ст). згадують преподобних Мартирія диякона та Мартирія затворника Печерських, які за життя уславилися чудо-творенням і вигнанням бісів із людей (ХІІІ – ХІV ст.).

8 листопада – великомученика Дмитра Солунського, проконсула з грецького міста Солуня (нині – Салоніки). Прийняв мученицьку смерть за вірність християнству (ІV ст.). Вважається покровителем воїнів. На Дмитра влаштовують поминальні обіди, роздають милостиню за спомин душі, прибирають могили й залишають на них їжу. На Дмитра – останній термін для сватань, щоб встигнути справити весілля до різдвяного посту.

9 листопада – святих мучениць Капітоліни та Єротиїди (ІV ст.). Багата вдова –християнка Капітоліна роздала своє майно бідним, відпустила рабів на волю. Її заточили до в’язниці й за відмову принести жертви язичницьким ідолам усікли мечем. Її служниця Єротиїда з нею прийняла мученицьку смерть. Згадують преподобного Нестора літописця (ХІ ст.). На його честь святкують День української писемності й мови.

10 листопада – святої мучениці Параскеви-П'ятниці . Жила в місті Іконії, в Малій Азії і постраждала за Христа при Діоклетіані. Ім'я своє, що означає в перекладі з грецької п’ятницю, вона отримала тому, що народилась в цей день, який присвячений спомину страстей Господніх. Які особливо поважали її батьки. Їй моляться про зцілення дітей. Преподобного Іова – ігумена Почаївського чудотворця.

11 листопада – преподобномучениці Анастасії Римлянки.

12 листопада – священомученика Зіновія, єпископа Егейського і сестри його мучениці Зіновії.

13 листопада – апостолів від 70-и Стахія, Наркісса, Аристовула, Апелія. Преподобних Спиридона і Никодима – просфорників Печерських. Преподобної Маври.

14 листопада – святих Косми і Даміана – безсрібників і чудотворців. Були родом з Азії. Вивчивши лікарське мистецтво, вони безкорисливо "не тільки людям допомагали, але і тваринам". Обидва брати померли спокійно в Феремені. Їм млояться про освічення розуму до навчання грамоти. Мученика Мини. Був родом з Єгипту і служив в військах, у фригійському місті Котуані, де і постраждав при діоклетіані, в 306 році. Йому моляться про зцілення від хвороб очей. Мучениці Юліанії. Священомученика архієпископа Мелітопольського Сергія. Івана єпископа та Іакова пресвітера.

15 листопада – мучеників Акіндіна, Пігасія, Єлпідофора, Анемподиста та інших, преподобного Маркіана.

16 листопада – мученика Акепсина, великомучеників Георгія єпископа, Йосипа пресвітера і Аіфала диякона.

17 листопада – преподобного Іоаникія Великого (VІІІ – ІХ ст.)., 70 років провів у пустелі, під час молитви піднімався над землею, по воді переходив річку, ставав невидимим і передбачав майбутнє.

18 листопада – апостолів із числа 70: Патрова, Єрма, Лина, Гаія, Філолога (І ст.) Згадують святих мучеників Галактіона і Єпистимію, наречених, які разом прийняли мученицьку смерть за християнську віру (ІІІ ст.). Дівчата просять у них вірного нареченого, зраджені жінки – повернути чоловіка.

19 листопада – преподобного Луки із сицилійського міста Тавроменії (ІХ ст.). У молодості він залишив батьків і оселився в пустинному місці на горі Етна, провівши життя в молитві і постах. Згадують преподобного Луку Печерського, економа, похованого у Ближніх (Антонієвих) печерах (ХІІ ст.). До холодного луки молодь звертається із проханням "злучити" із коханою парою.

20 листопада – преподобного Лазаря Галісійського з малоазійського міста Лідії (ХІ ст.). У видінні йому з’явився вогняний стовп до небес, оточений ангелами. На цьому місці Лазар побудував храм. Отримавши від Бога одкровення про свою швидку смерть, Лазар сповістив про це братію. Господь продовжив йому життя ще на 15 років.

21 листопадасобор архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних, архангелів Гавриїла, Уриїла, Селафиїла, Єгудеїла, Єремиїла. Архістратиг Михаїл – заступник Києва та Київської землі. Своїм патроном його вважали мисливці й пастухи. Від Михаїла починається зима, яку він "привозить на білому коні". Якщо цього дня йде сніг, рік буде вдалим.

22 листопада – вшановують ікони Божої Матері "Скоропослушниця", що зберігається на горі Афон в монастирі Дохіар. Написана в Х ст. 1664 року монах Ніл проходив уночі із запаленою лучиною повз ікону й почув голос, що благав не коптити лик Богоматері. Монах вирішив, що хтось пожартував і знехтував проханням. Раптово він осліп. Після розкаяння і молитви перед образом він знову почув голос, що звіщав йому прощення і прорік, що ця ікона називатиметься Скоропослушницею і виконуватиме прохання тих, хто приступить до неї. Згадують також преподобну Мотрону (V ст.). Якщо Мотря зі снігом, то зима буде холодною, із хуртовинами. Згадують преподобного Онисифора Печерського, мучеників Онисифора і Порфирія,.

23 листопада – апостолів із 70-ти: Ераста, Олімпа, Родіона, Сосипатра, Кварта й Терпія (І ст.). Якщо до цього дня замерзнуть малі річки, буде морозна й сніжна зима: "Прийде Родіон – візьме мужика в полон" Згадують також священомученика Прокопія, архієпископа Херсонського, , мученика Ореста лікаря, преподобного Феостирита.

24 листопада – преподобного Федора Студита. Юнаком прийняв постриг, у Студійській обителі запровадив монастирський устав, яким до сьогодні керується Києво-Печерська лавра та багато інших православних монастирів. До нього звертаються з молитвою зцілити хвороби, захистити від пожежі, нападу диких звірів.

25 листопада – ушанування ікони Божої Матері "Милостивої" (Киккської), написаної за переказами, святим євангелістом Лукою. На острові Крит на її честь звели храм біля підніжжя гори Киккос. Ікона зцілює не тільки християн, але й іновірців, які звертаються до неї за допомогою від недругів. Список із неї особливою шаною користується в жіночому Микільському монастирі міста Мукачеве. Згадують Івана Милостивого, патріарха Олександрійського, який прославився добротою й милосердям. Якщо на Милостивого Івана іде дощ або сніг, сльотава погода протримається до початку грудня.

26 листопада – святителя Івана Златоустого, архієпископа Констант-тинопольського (ІV ст.). 12 років проповідував Євангеліє і за своє красномовство отримав імя Златоуста. Уклав літургію, запровадив хресні ходи. Помер у Вірменії у вигнанні. До Івана Златоустого звертаються з молитвою позбавитися гордині і заздрощів.

27 листопада – апостола Пилипа (Іст.). Після Ісуса Христа проповідував у Галілеї, Греції, Малій Азії. Воскрешав померлих, лікував сліпоту, укуси змій. У фригійському місті Ієронолі прийняв мученицьку смерть на хресті. Справляють заговини на Пилипівський піст, ходять у гості, пригощають скоромними стравами.

28 листопада – святих Гурія, Самона й Авива, що прийняли мученицьку смерть за віру (ІV ст.). вважаються покровителями та захисниками жінок. Щоб не кривдив, а палко кохав чоловік, образки святих жінки тримали вдома та замовляли молебень. Початок Пилипівського посту, який триватиме до Різдва (6 січня). У перший день Пилипівки не прядуть, щоб черви не заводились у продуктах.

29 листопада – апостола Матвія (І ст.). Залишивши прибуткову посаду митаря, пішов за Христом. Перед тим як вирущити в далекі краї, проповідувати, написав Євангеліє. "На Матвія земля пріє" – якщо цього дня відлига, чекай урожайного року.

30 листопада – святителя Григорія-чудотворця Неокесарійського (ІІІ ст.) та преподобного Лазаря, іконописця Константинопольського (ІХ ст.). якщо з'явилися побілілі зайці, то незабаром з'являться "білі мухи" – сніг.

1 грудня – мученика Платона з міста Анкири (нині столиця Туреччини Анкара) загинув у ІV ст. за проповідь Євангелія. Вважається, що Платон показує зиму: якою буде погода цього дня, такою вона буде протягом усієї зими. Якщо погода впродовж дня змінюється – зима буде морозна з відлигами.

2 грудня – мученика Варлама (ІV ст.). немічним старцем витримав тортури, Але не зрікся християнської віри. Згадують преподобного Варлама, першого ігумена Печерського (ХІ ст). Хурделиці на початку грудня – літо буде врожайним.

3 грудня – преподобного Григорія Декаполіта із грецького міста Іринополя, який молитвами протистояв бісам, що зваблювали його навіть уві сні (ІХ ст.), До нього звертаються з молитвою захистити від спокус диявола. Згадують також святителя Прокла константинопольського (V ст.) Молитва до нього захищає від біснування.

4 груднявведення в храм Пресвятої Діви Марії. Батьки Богородиці Яким і Анна довго були бездітними й дали обітницю присвятити свою дитину служінню Богові. 3-річеу її відвели до Єрусалимського храму, до якого її ввів первосвященик. Введення називають Третьою Пречистою. Цього дня, вважали, "літо вводиться в зиму". Якщо на Введення відлига, то влітку буде багато молока в корів. "якщо горобець нап'ється на Введення в бичачім сліду води, то на Юрія (6 травня) буде багато трави".

5 грудня – святого князя Володимир-Волинського Ярополка, у хрещенні Петра (ХІ ст.). Онук Ярослава Мудрого, правнук рівноапостольного Володимира, він був смиренним, благочестивим і милостивим до злиденних. Князя підступно вбили під час міжусобиць.

6 грудня – святителя Митрофана Воронезького, чудотворця (ХVІІ ст.). його мощі зцілюють стражденних тілесними і душевними недугами, а молитви допомагають одужати тяжкохворим.

7 грудня – великомучениці Катерини (ІV ст.). Родом із царської сім'ї, Катерина уславилася розумом, красою і відданістю християнській вірі. За зневагу до язичницьких імператор Максиміліан наказав кинути її до в’язниці. Після розмови зі святою, дружина імператора Августа прийняла християнство. Імператор наказав стратити її, а наступного дня відтяти голову Катерині. Її шанують як захисницю шлюбів, помічницю при важких пологах.

8 грудня – преподобного Петра Мовчальника, який у 9 років покинув сім'ю, усамітнився в печері. Там провів у молитвах 90 років. Мав дар чудотворення, зцілення недругів і вигнання бісів (V ст.). згадують священомученика Климентія, папу Римського, якого імператор Троян заслав до Херсонеса (нині Севастополь). Там 101 року язичники прив’язали його до якоря й утопили в морі.

9 грудняЮріїв день, установлений на честь освячення Георгіївського (Юріївського) храму, збудованого Ярославом Мудрим (у хрещенні Георгієм) на честь свого ангела охоронця. Казали: "Є два Юр'я й обидва дурня: один холодний, а другий голодний: до весняного (6 травня) ніколи не буває тепла, а до зимового – холоду". Скільки на зимового Юрія снігу, стільки на весняного трави.

10 травняікони Божої Матері "Знамення". За легендою, захистила Новгород від нападу князів під проводом Андрія Боголюбського.

11 грудня – мученика та сповідника Стефана Нового (VІІІ ст.). Виступив проти іконоборства, молитвами і образами зцілював хворих і творив чудеса. За це був страчений за наказом імператора Костянтина Копроніма.

12 грудня – мученика Парамона, у ІІІ ст. страченого із 370 християнами. Напередодні свята Андрія розпочиналися ігрища молоді. Дівчата опівночі ворожили, щоб побачити вві сні жениха. Вірили, що в ніч на Андрія всі діжі, в яких печуть хліб, сходяться на сповідь і обговорюють своїх господинь: чи дбайлива в хазяйстві, чи не лихословить при діжі. Якщо цієї ночі вода в річці тиха, то зима буде рівна, якщо бурхлива – з хурделицями.

13 грудня – святого апостола Андрія, який першим пішов за Хрестом, за що названий Первозданним. За переказами, Андрій проповідував у скіфів. На березі Дніпра, де нині Київ, поставив хреста і прорік: "На цих горах засяє благодать Божа й буде велике місто". Якщо цього дня йде сніг, то цілий тиждень чекай хурделиць.

14 грудня – пророка Наума Грамотника (VІІ ст. до Р.Х.). Вважали, що він наставляє "на ум школярів. Батьки в церквах замовляли молебень святому, аби їхні діти добре вчилися у школі. Вітали й частували священиків і вчителів.

15 грудня – пророка Авакума, який передрік зруйнування Єрусалимського храму, вавилонський полон євреїв і повернення бранців на батьківщину (VІІ ст. до Р.Х.).

16 грудня – пророка Софонії, який попереджав про біди, які чекають на жителів Юдеї (VІІ ст. до Р.Х.). Згадують преподобного Івана Мовчальника. Молитви до нього зцілюють душевнохворих (VІ ст.).

17 грудня – великомучениці Варвари (ІV ст.). Була донькою багатого язичника Діоскора. Потай прийняла християнство, за що батько після катувань власноруч відрубав їй голову. Царівна Варвара, донька візантійського імператора Олексія Комнина, яка вийшла заміж за князя Михайла Ізяславовича, у ХІІ ст. привезла до Києва мощі святої Варвари. Нині зберігаються у Володимирському соборі. Поклоніння їм лікує фізичні хворі, зокрема зубний біль. Служать молебень за полеглими воїнами. Від Варвари до Різдва не бралися за нову роботу, щоб вовки не нападали на худобу. Хто заспить на Варвари, цілий рік буде сонливим.

18 грудня – святого Сави Освященного, який у 8-річному віці розпочав подвижницьке життя. Згодом заснував біля Єрусалиму монастир і Велику Лавру (V ст.). святий відзначався прозорливістю, за його молитвами відбувалися чудеса. "Варвара ночі урвала, а Саво доточив на горобиний скік" – вважається, що від цих присвятків день починає потроху довшати.

19 грудня – святого Миколая, архієпископа міста Мір Лікійських (ІІІ – ІV ст.). Боронить людей від стихійних лих, особливо на воді, опікується вдовами і сиротами, покровитель шлюбів. Миколай Чудотворець – старший серед усіх святих, тримає ключі від неба, перевозить душі на "той світ", опікується загиблими воїнами, володар вітрів і штормів. Цього дня було заведено готувати кутю, узвар, печиво – "миколайчики", щоб все родило-плодило наступного року.

20 грудня – святителя Амвросія, єпископа Медіоланського (ІV ст.). мав дар чудо творення, зціляв від хвороб, воскрешав із мертвих. На Амвросія закінчується ч чотириденний святковий цикл, жінки знову беруться до роботи: "Треба не савити, не варварити, не амбросити, а на починки кундосити".

21 грудня – мучениці Анфіси, яку в Гимі спалили живцем на вогні за відмову від аріанського хрещення (V ст.). Кінь лягає на землю – перед снігопадом, перевертається через спину – на відлигу.

22 груднязачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці. В Анни та Якима 20 років не було дітей. Після ревних молитов подружжя Господь послав Ангела сповістити, що в них народиться донька Марія, яку благословлятиме весь рід людський. У народі Ганну вважали покровителькою вагітних та породіль. Вагітні постять і не працюють. Вовчий день – від Ганни хижаки починають бігати тічками, щоб до Водохреща (19 січня) відгуляти "весілля", і стають особливо небезпечними. Погода цього дня показує зиму: "Яка Ганна до ніченьки, така зима до весноньки".

23 грудня – преподобного Фоми Дефурніна з Вифінії, самітника в пустелі (ІХ ст.). мМав дар зцілення та передбачення. День-літопоказник: якщо цього дня сніг або іній – літо буде дощове.

24 грудня – преподобного Даниїла Стовпника з міста Самосати в Месопотамії (V ст.). у пустелі звів стовпа, на якому провів 33 роки. До Стовпника приходили нещасні й отримували допомогу та зцілення, мав дар благодатного слова. Забороняється працювати гострими предметами, підстригати волосся й нігті, щоб не зашкодити власному здоров'ю.

25 грудня – святого Спиридона Тримифунтинського з острова Крит (ІV ст.). був пастухом, мав родину, але всі гроші віддавав бідним, за що отримав дар лікувати людей і виганяти бісів. Міг повертати ріки, зупиняти посухи, викликати дощ, воскрешати з мертвих. На Спиридона-Сонцеповорота припадаю зимове сонцестояння, день починає більшати, аніч зменшуватися: "Сонце на літо, зима на мороз".

На Спиридона йшли в садок і трусили фруктові дерева, щоб вони наступного року дали добрий урожай. Вважають найхолоднішим днем місяці. Звідки цього дня дме вітер, звідти він буде аж до весняного рівнодення. Протягом 12 наступних днів слідкували за погодою, вважаючи, що такою вона буде упродовж 12 наступних місяців.

26 грудня – преподобного Мардарія, затворника Печерського у Дальніх печерах (ХІІ ст.). Вважають, що цього дня ведмідь повертається в бар лозі на другий бік. Якщо ранкова зоря швидко гасне – на холодну погоду, коли вечірня раптово згоряє – на відлигу.

27 грудня – мучеників Филимона, Аполлонія, Аріана й Феотиха, які постраждали за християнську віру в єгипетському місті Антиної (ІІІ ст.). Багата на сніги й ожеледицю – на гарний урожай.

28 грудня – святого Стефана ісповідника, архієпископа міста Сурожа (нині м. Судак у Криму), який жив у VІІІ ст. якщо під вікном пищать снігурі – на відлигу.

29 грудня – святого Агея, першого пророка ізраїльтян після вавилонського полону (500 р. до Р.Х.). згадують мученика Марина, якому в Римі відрубали голову за відмову принести жертви ідолам (ІІІ ст.). якщо на Агея-Марина мороз, то він протримається до Водохреща (19 січня), якщо іній – на Святки буде тепло.

30 грудня – пророка Даниїла та отроків Ананія, Азарія та Мисаїла, які опинилися в полоні вавилонського царя Навуходоносора (600 р. до Р.Х.). цього дня заборонено бити будь-кого, щоб не обсипали чиряки та нариви.

31 грудня – святого мученика Севастіана, начальника сторожі імператорського палацу, який постраждав за християнську віру разом із дружиною своїх воїнів (ІІІ ст.). Севастіана прив’язали до дерева й випустили в нього сотні стріл, але він вижив і вилікувався від ран. Святого вбили за наказом імператора Діоклітіана, тіло християни поховали в катакомбах.

1 січня – святого Боніфатія, до якого звертаються по зцілення від пияцтва та алкоголізму. Згадують преподобного Іллю Муромця, похованого в Ближніх печерах Київської лаври (1188 р.). вважається що преподобний Ілля і билинний богатир – одна особа. Якещо січень буде холодним, то червень сухим і спекотним.

2 січня – святого Ігнатія Рогоносця, розтерзаного звірами в Колізеї під час гонінь на християн (І ст.). з Ігната починають готуватися до Святок: прибирати, білити, різати свиней, готувати ковбаси та кров'янки.

3 січня – великомучениці Юліанії, що увірувала в Христа і прийняла за нього смертельні тортури (ІV ст.). ушановують також 500 чоловіків і жінок, які, побачивши чудеса зцілення святої Юліані від ран, прийняли істинну віру, за що всіх разом зі святою було обезголовлено за наказом імператора. "Якщо ворона каркає на південь – до відлиги, на північ – до похолодання".

4 січня – святої великомучениці Анастасії Узорішительниці. Прозвана так за допомогу ув’язненим у тюрмах – одягом, їжею, ліками. Маючи дар зцілення, лікувала хворих і немічних. Прийняла мученицьку смерть на вогні (ІV ст.). Анастасію Узорішительницю шанують як заступницю вагітних жінок, до неї звертаються з молитвами під час важких пологів.

5 січня – преподобного Нифонта, єпископа Критського (ІV ст.). Юнаком вів гріховне життя. Після тривалої молитви до Матері Божої побачив, як її лик на іконі просвітлився й Богоматір усміхнулася йому. Нифонт покаявся і змінив життя. Отримав дар розпізнавати злих духів, бачити відхід душі після смерті. Був обраний єпископом міста Констанції на Криті. Нифонта вважають захисником від підступів і наслання злих сил. На Нифонта завершуються всі справи в Господі, прибирання хати до різдвяних свят.

6 січнянадвечір’я Різдва Христового, Свят-вечір. Протягом дня утримуються від їжі, із першою зіркою після спільної молитви запалюють свічу і вся сім’я сідає за стіл. На ньому стоїть дев’ять або 12 пісних страв: борщ, капуста, риба, голубці із крупами, пироги із пісними начинками. Основні страви – кутю й узвар із сухофруктів – хазяйка несла на покуть у рукавицях, щоб багатим і вдалим був цілий рік. Діти квокчуть, бекають, мекають, хрюкають, щоб велась худоба. Хазяїн із кутею тричі обходив господу, пригощаючи нею всю живність, щоб плодилася-родилася і не хворіла. Запрошував на вечерю Мороза, щоб не морозив врожай. На Різдво сніг і мороз – на врожайний рік.

7 січняРіздво Ісуса Христа – одне з найбільших християнських свят. Не прийняти колядників – погана прикмета на рік.

8 січнясобор Пресвятої Богородиці. Вшановують ікони: Віленську Остробрамську, "Трьох радостей", "Милостива" та "Блаженне чрево". До них жінки звертаються з молитвами про зачаття дітей, вдалі пологи, здоров’я потомства.

9 січня апостола, первомученика й архідиякона Степана (І ст.). Першим прийняв муки за Христа: юдеї обмовили його перед синедріоном у богохульстві, за що Степана забили камінням до смерті.

10 січня – святих апостолів із 70-ти учнів Христа, перших дияконів: Никанора, Прохора, Пармена (І ст.).

11 січня – вшановують 14 тис. немовлят, убитих царем Іродом у Віфлеємі. Згадують преподобного Марка Гробокопателя із Києво-Печерського монастиря (XІ – XІІ ст.). Копав печери й могили, ніколи не брав за свою працю платні. Якщо хтось платив, віддавав бідним. Замість пояса носив залізний ланцюг. Вільний від праці час присвячував молитві, мав дар чудотворення.

12 січня – мучениці Анисії Солунської (ІІІ-V ст.). Кололи свиней і за їхніми нутрощами ворожили, щоб дізнатися характер зимової погоди. Якщо коса (селезінка) товща ззаду – буде холодно наприкінці зими, якщо спереду – після Коляд, уся коса тонка, то й уся зима буде тихою.

13 січня – преподобної Меланії Римлянки (V ст.). Вечір напередодні Нового року за старим стилем. Називається Щедрим або Багатим, бо на стіл, окрім куті та узвару, подавали багато скоромних страв: ковбасу, кров’янку, холодець, шинку, тушковану зі свининою капусту, пироги, вареники із сметаною, гречані млинці. Дівчата брали першого млинця за пазуху і на вулиці питали ім’я в першого зустрічного чоловіка – так нібито зватимуть майбутнього чоловіка. Ходили щедрувальники та ряджені.

14 січняобрізання Ісуса Христа, святителя Василя Великого (ІV ст.). Його шанували як покровителя землеробства. Ходять посівальники. Ранком цього дня дотримують звичаю "полазника" – першого відвідувача. Добре, якщо вранці до хати першим зайде молодий чоловік – це віщує вдалий рік. Колись удосвіта заводили до хати прикрашених калиною, барвінком, стрічками барана, коня або бичка – щоб у новому році все добре плодилося.

15 січня – святителя Сильвестра, папи Римського (ІV ст.), якого в народі вважають покровителем курей. Щоб добре неслися квочки, їх згодовують залишки куті. На Сильвестра добре замовляти хворого на лихоманку.

16 січня – пророка Малахії (400 р. до Р.Х.). Цього дня домовикам залишали непосолену вечерю й підсолоджену воду, щоб протягом року опікувалися господарством. Замовляють хворих на сказ.

17 січнясобор 70 апостолів – вибраних Ісусом Христом учнів, яким доручено було проповідувати Євангеліє по всьому світу.

18 січнянавечір’я Богоявлення, народна назва – Голодна кутя. Щоб захиститися від злих сил, кроплять свяченою водою все господарство, крейдою ставлять хрести над вікнами та над дверях. На стіл ставлять пісні страви, розпочинаючи вечерю ковтком свяченої води. Вірили, що опівночі відкриваються небеса, вщухає вітер, вода перетворюється на вино. Задумані цієї миті бажання мали обов’язково збутися протягом року. Зібраний цієї ночі сніг і набрана в річці вода допомагають від "ста недугів". Завірюха на Голодну кутю – бджоли принесуть багато меду.

19 січняБогоявлення, Хрещення Господнє. Іван Хреститель у річці Йордан охрестив 30-річного Ісуса Христа. Під час цього з’явився Дух Святий у вигляді голуба. На згадку про цю подію освячують воду в церковному посуді, в джерелах, річках, озерах, колодязях.

20 січнясобор Івана Хрестителя, що проголошував прихід на землю Сина Божого. За наказом царя Ірода йому мечем усікли голову. На Івана Притика закінчують колядування, святкування і приступають до буденної роботи: "Іван Притик із кутею утік, а хлопці за лички, а дівки – за мички".

21 січня – преподобного Григорія, чудотворця печерського (ХІ ст.). Прославився тим, що після зустрічі з ним крадії клялися й починали чесне життя. Передрік переяславському князю Ростиславу і його дружині смерть від води, за що княжі слуги втопили Григорія у Дніпрі. Пророцтво збулося: князь потонув під час втечі від половців.

22 січня – святого Полієвкта (ІІІ ст.). Прийняв мученицьку смерть у вірменському місті Мелітіні, але не зрікся дружби з християнином Неархом-воїном. Вважають покровителем клятв і договорів.

23 січня – святителя Григорія, єпископа візантійського міста Нісса (ІV ст.). Захисник православ’я від аріанської єресі, відзначався терпимістю, милосердям, заступництвом за свою паству перед суддями. День Григорія-літопоказника визначає характер майбутнього літа: відлига, сніг, іній – чекай дощового літа, мороз і сонце – буде спекотним і сухим.

24 січня – преподобного Феодосія Великого (ІV – V ст.). У Палестині, в печері, де нібито заночували три волхви, які йшли поклонитися новонародженому Ісусу, преподобний прожив 30 років і заснував тут перший монастир. При ньому були лікарня, будинок для прочан і пристарілих. Мав дар зцілення і чудо творення. Якщо на Феодосія відлига – буде рання весна.

25 січня – святої Тетяни (ІІІ ст.), Знатна римлянка Тетяна, увірувавши в Христа, відмовилися від розкоші, опікувалася хворими, бідними, ув’язненими. Під час гонінь на християн її кинули на арену цирку на поталу левам, а ті смиренно лягли до її ніг. Прийняла мученицьку смерть від меча. Якщо на Хрещенську Тетяну снігопад – буде дощове літо, сонячно – на ранній приліт птахів.

26 січня – мученика Петра Авессаломіта з Палестини (ІV ст.). Був спалений на вогнищі за відмову зректися християнської віри. Перший понеділок після Водохреща називається "святим", знаменує остаточне завершення свят. День пісний.

27 січня – преподобного Феодула (V ст.). Підлітком разом із батьком преподобним Нілом усамітнився на Синайській горі. Там на них напали язичники. Феодула збиралися принести в жертву ранковій зорі, якій поклонялися. Преподобні ревно молилися, й нападники проспали пору жертвоприношення. Звільнившись із рабства, преподобний Феодул заснував на горі Синай пустинь, де відмолював людські гріхи. На Феодула охолодпння: "Прийшов Федул, мороз задув".

28 січня – преподобного Павла Фівейського, самітника в єгипетській пустелі (ІІІ – ІV ст.). Його шанують, як засновника православного чернецтва. на який день цього року припало Різдво, в цей день протягом року не починають важливих робіт, не вирушають в дорогу, не сіють.

29 січняпоклоніння чесним веригам (ланцюгам) апостола Петра, в які закували в тюрмі (І ст.). Чудесним чином їх зняв ангел і вивів апостола з ув’язнення. Перші християни зберегли залізні вериги Петра як святиню, що зцілює від багатьох хвороб. За народними уявленнями – останній день суворої зими: "На Петра Вериги розбиваються криги". Якщо цього дня мороз – літо буде спекотним. Якщо напередодні Петра Вериги ніч місячна та зоряна, буде врожайне літо. Перше "громничне" свято року – постували і не працювали, щоб уберегтися від грому й блискавки. Готували пироги з горохом, квасолею, гречкою та конопляним насінням.

30 січня – преподобного Антонія, родом із заможної єгипетської родини (ІІІ – ІV ст.). Роздав своє багатство бідним, провів в пустелі 80 років у пості та молитві. Мав дар провидіння та чудотворення. За порадою до нього зверталися ченці та церковні ієрархи, бідні й імператори, християни та язичники. За свої подвиги отримав ім’я Антонія Великого. Не дозволяється цього дня пекти хліб, щоб "не запекти літа" і щоб не було влітку посухи.

31 січня – святителів Афанасія (ІV ст.). та Кирила (V ст.). архієпископів із міста Олександрія в Єгипті. Закінчується зимовий весільний період – хто не встиг посвататися, вже не встигне до Масляної зіграти весілля.

1 лютого – преподобного Макарія Великого (ІV ст.). Жив у строгій аскезі в єгипетській пустелі. Досяг такої милості, що за його молитвою Господь воскрешав мертвих. За першим днем останнього місяця зими передбачають характер весни: "Ясний, сонячний Макарій – на ранню весну", "Якщо на Макарія заметіль, холодно буде аж до Великого посту".

2 лютого – мучеників Інни, Пінни та Римми – учнів святого апостола Андрія Первозванного, слов’ян із Малої Скифії на Дунаї (І – ІІ ст.). За проповідь християнства місцевий князь язичницького племені під час лютих морозів наказав прив’язати їх до колод на льоду річки.

Згадують преподобного Євфимія, схимника печерського (ХІІІ - ХІV ст.). Був побожним, маломовним, не вживав вареної їжі, а тільки сиру городину. Благословенням ремінного хреста преподобного Євфимія недужі миттєво зцілювалися. На Євфимія-веснянопоказника передбачають погоду: опівдні сонце – рання весна; похмуро – чекай пізніх завірюхю.

3 лютого – преподобного Максима Сповідника (VІІ ст.). Був богословом, зазнав переслідувань від єретиків: зазнав переслідувань від єретиків: йому відрізали язика, праву руку й заслали на Кавказ. Дорогою помер. Вітер на Максимів день – на мокре й холодне літо, хурделиця – метиме всю Масляну.

4 лютого – апостола Тимофія, єпископа малоазійського міста Ефес, найулюбленішого учня й супутника апостола Павла (І ст.). Виступав проти поклоніння ідолам, за що язичники забили його камінням. На Тимофія-Полузимника минає половина зими й бувають сильні морози. Якщо цього дня сонячно – весна буде ранньою. Багато снігу – на врожай зернових.

5 лютого – священомученика Климента, єпископа Анкірійського, та його учня Агафангела (ІІІ – ІV ст.). Багато років проповідували християнство. Прийняла мученицьку смерть від меча. Якщо лютий холодний і безсніжний – серпень буде спекотним і посушливим.

6 лютого – преподобної Ксенії, доньки знатного римського сенатора, яка відмовилися від розкоші й стала супутницею апостола Андрія (ст.). У місті Мілассі (нині Мілан в Італії) побудувала монастир, в якому була дияконесою. До Ксенії Втішниці зверталися у скорботі, грішники просили настанов. Упокоїлася під час молитви.

Згадують святу блаженну Ксенію Петербурзьку (ХVІІІ ст.). Після смерті чоловіка Андрія Федоровича Петрова присвятила себе на службу Господу Богу, як юродива.

Оксана-похлібниця: від цього дня пів строку до врожаю. Вважали, яка Оксана, такою буде й весна: якщо день ясний і тихий, то весна буде гожою; в обід сонце – ранньою, завірюха – затяжною.

7 лютого – святителя Григорія Богослова, архієпископа Константинопольського (ІV ст.). Григорій Богослов передбачає наступну зиму: який день зранку до полудня – такою буде її перша половина, з полудня до вечора – друга.

8 лютого – преподобного Федора, настоятеля Студитського монастиря (VІІІ ст.). Цього дня буває сильне похолодання, снігопад, завірюха: "Федір-Студит – землю студить".

9 лютого – перенесення 438 року до Константинополя мощів святителя Івана Золотоустого з міста Комани в Абхазії, де він помер 407-го року дорогою на заслання. Туди його відправили після наклепу імператриці Євдоксії за викриття порорків Візантії.

10 лютого – вшанування Суморинської чудотворної ікони Божої Матері. 1554 року її перенесли з Прилуцького монастиря до Спасо-Суморинського в російському місті Тотьма. До ікони звертаються з молитвою про зцілення від тяжких хвороб. Якщо на Юхима вітер – чекай сирого літа.

11 лютого – перенесення мощів священомученика Ігнатія Богоносця (І-ІІ ст.). Народився в Сирії в останні роки життя Ісуса Христа. Це його той узяв на руки і промовив: "Якщо не навернетеся, й не станете, як діти, не потрапите до Царства Божого". За християнську віру прийняв мученицьку смерть на арені римського Колізею.

12 лютого – собор трьох вселенських учителів Василя Великого, Григорія Богослова й Івана Золотоустого. 1084 року митрополитові Євхаїтському Івану явилися три святі і оголосили, що вони рівні перед Богом. Наказали установити спільний день їхньої пам'яті. На Трьох святих утримуються від роботи по господарству, щоб не накликати хвороби і збитки.

13 лютого – святих мучеників, безсрібників Кира-лікаря, Івана-воїна, мучениці Афанасії та її доньок Феодотії, Феоктисти, Євдокії. Їх стратили в єгипетському місті Канапа (ІV cт.). закінчується перша половина холодного півріччя: "Анастасія – холодів половина".

14 лютого – святого мученика Трифона. Зцілював хворих, допомагав стражденним, вимагаючи віри в Ісуса Христа, якою він їх зцілював (ІІІ ст.). До Трифона звертаються з молитвою в скруті, під час голоду. На Трифона заговорюють мишей, щоб не псували скирти хліба. Якщо цього дня на небі багато зірок, зима буде тривалою, а весна – пізньою.

15 лютого Стрітення Господнє. На сороковий день від народження Ісуса Марія та Йосип понесли його до Єрусалимського храму. Їх зустріли старець Симеон і пророчиця Ганна. Якщо на стрітення мороз – чекай ранньої весни, хуртовина – весна буде непогідною, відлига – дощовою. Освячену в церкві, набрану зі стріх і талого снігу стрітенську воду вважають цілющою. Цього дня пекли коржі, які давали хворим зі стрітенською водою. Від грому і блискавки полум’ям свічки ставили хрести на сволоку, на одвірках дверей і вікон. Дітям нею підсмалювали волосся, щоб не боялися грози. Якщо цього дня тріщать свічки у церкві, літо буде грозовим.

16 лютого – праведних Симеона Богоприїмця і пророчиці Ганни (І ст.). Якщо на весняного Семена тепло – буде рання весна. Передостанній тиждень перед Великим ростом називається Переступним, або Рябим: після періоду, коли всі дні були скромними, цього тижня знову дотримуються посту в середу і п’ятницю. Завершується період зимових весіль. Хоча формально ще можна брати шлюб, але Рябий тиждень вважають нещасливим для заміжжя.

17 лютого – преподобного Ісидора Пелусіотського (V ст.). Вшановують ікону Божої Матері Єлецько-Чернігівської. На Ісидора відбуваються "весілля" у звірів, до лісу ходити небезпечно.

18 лютого – мучениці Агафії (ІІІ ст.), яку вважають заступницею від пожежі. Освячені цього дня хліб і сіль зберігали за іконами як засіб від вогню. Якщо на Агафії сонячно – скоро буде весна.

19 лютого – святого Вукола, єпископа малоазійського міста Смирна. На його могилі виросло миртове дерево, яке зцілювало хворих. На Вакулу-телятника починають телитися корови. Морози обіцяють бурхливу весну, сухе й спекотне літо.

20 лютого – преподобного Луки Еладського (ІХ ст.). Мав дар прозріння, зцілення хворих душевно й тілесно. Увечері справляли поминальні Діди: готували пісну вечерю з семи страв і запрошували на неї померлих предків. Наїдки-напої не прибирали зі столу, залишали на ніч для "Душечок", на Луку готували пироги й пиріжки з цибулею. На Луку вітер з півдня – на врожай ярових.

21 лютого – пророка Захарії (520 р. до Р.Х.). Книга пророка вміщує пророцтво про пришестя Месії, про вхід Сина Божого до Єрусалиму, про зраду і розіп’яття Ісуса Христа. Серповидцем Захарію називали за те, що одне з пророцтв він побачив на вигнутому серпом сувої. Цього дня хазяїн ладнав серпи, жінки молилися пророкові, щоб під час жнив не болів поперек, не затиснути руку, не покалічитися серпом. Поминальна субота – у церкві молять за душі померлих родичів, відвідують кладовища.

22 лютого – мученика Никифора із сирійського міста Антіохія (ІІІ ст.). Посварившись зі своїм другом священиком Саприкієм, ніяк не міг його вмовити помиритися. Коли Саприкія, як християнина повели на страту, Никифор пішов за ним. Але той останньої миті злякався та зрікся Христа. Замість нього стратили Никифора.

Останній тиждень М’ясоїда перед Сирним тижнем і Масляною. Цього дня до столу подають м’ясні страви, ковбаси, холодець зі свинячих ніжок, тому день іще називають Ніжковими заговинами.

23 лютого – священомученика Харлампія, єпископа міста Магнезії (ІІІ ст.), Змушуючи зректися християнської віри, із нього зняли шкіру. Римські воїни Порфирій і Ваптос, донька імператора Галина й багато простолюду, побачивши його стійкість, прийняли християнство. На Харлампія наймали в церкві молебні, Щоб у худоби не було скаліченого приплоду.

Починається тиждень перед Великим постом – Масляний, Сирний або Пущення. Ходять у гості, розважаються, вшановують і славлять тих, хто одружився протягом року. Висміювали тих, хто не взяв шлюб: прив’язують до ноги поліно - "колодку", за яку вимагають викуп. Вважали, якщо господиня не танцюватиме на Масниці, то в неї "не відбігає" корова, не вродить капуста. Намагалися вище підстрибнути, щоб вродив довгий льон, дрібно пританцьовувати закаблуками, "щоб прядиво вродило дрібненьке". Протягом тижня утримуються від м’ясної їжі, вживають молочні страви: вареники, налисники, млинці з сиром і маслом.

Як на Масниці в понеділок або вівторок іде лапчатий, густий сніг – буде рясна гречка, серед тижня – вродить друга сівба, сніг піде в кінці тижня – пізня гречка.

24 лютого – священомученика Власія, єпископа міста Севастія (ІV ст.). вважається покровителем худоби. На Харлампія-Власія її чистили, мли й загодовували, щоб протягом року не хворіла, була сильною й не нападали вовки. Жінки влаштовували вечерю із випивкою і закускою - "замочували" дійниці, щоб корови були ласковими до хазяйок, а чоловіки до жінок.

25 лютого – ушанування Іверської ікони Божої Матері. Під час заборони молитися до ікон (ІХ ст.), іконоборці вдерлися до хати однієї вдови, вдарили по іконі Богоматері списом і з неї потекла кров. Удова вночі пустила ікону за водою, її прибило до Афону, де чудотворну ікону прийняв Гавриїл Грузин. Якщо день теплий, сонячний, чекай гарного літа.

26 лютого – преподобного Мартиніана, який успішно протистояв усім жіночим звабам (V ст.). До нього звертаються з проханням допомогти уникнути згубних пристрастей.

27 лютого – преподобного Авксентія Сирійця, візантійського вченого й мудреця (V ст.). Втомившись від світської суєти, усамітнився на горі, де зцілював хворих і недужих.

28 лютого – в суботу на Масниці згадують всіх преподобних отців, які в подвигу просіяли.

1 березня – Прощенна неділя: священики і прихожани взаємно перепрошують одне одного, щоб вступити у великий піст, примирившись з усіма. Останній раз уживають скоромну їжу.

2 березня – преподобного Федора Мовчазного, ченця Києво-Печерського монастиря (ХІІІ ст.). Обрав мовчання, щоб постійно утримувати себе від гріха у слові та думці. Мав дар чудо творення.

Початок Великого посту. У Жилавий понеділок дотримувалися суворого посту, відмовлялися від вареної їжі, їли з олією, хроном і редькою пісні житні коржі – жиляники. Вони мали додати сили на весь семитижневий піст. Ретельно перемивали весь посуд, щоб очистити його від скорому. Яка цього дня погода, такою буде й протягом весни.

3 березня – святителя Лева І Великого, Папи Римського (V ст.). Завдяки дипломатичному хисту двічі врятував Рим від розорення військами варварів. Якщо крига тане швидко, вода біжить дружно – на мокре літо.

4 березня – преподобних Євгена та Макарія сповідників (ІV ст.). Імператор Юліан Відступник заслав їх в Аравійську пустелю, де в печері жив величезний змій. За молитвою святих у нього влучила блискавка. У цій печері Євген і Макарій постували й молилися до кінця своїх днів.

Згадують святого Казимира, слідкують за погодою: тепло – чекай урожай на картоплю.

5 березня – святого мученика Садока, єпископа перського, і з ним 128 християн, закатованих за віру (ІV ст.), До святого звертаються з молитвою про спасіння від передчасної смерті.

6 березня – преподобного Тимофія в Символах – монастирі при горі Олімп (VІІІ ст.). багато років провів у відлюдництві, мав дар зцілення недугів. На Тимофія – весно вія приходить весна: "На Тимофія сонце пригріє".

7 березня – святого мученика Федора Тирона (новобранця), римського воїна-християнина з міста Анасії на березі Чорного моря. У ІV ст. його звинуватили в підпалі язичницького храму і спалили на вогнищі. Через 50 років імператор Юліан Відступник, щоб осквернити Великий піст, розпорядився упродовж тижня таємно кропити жертовною кров’ю їжу, що продавалася на константинопольських ринках. Святий Федор явився уві сні архієпископові й наказав християнам увесь цей час постувати і вживати коливо – варену пшеницю з медом. Якщо в березні часті тумани, літо буде дощовим.

8 березня – священомученика Полікарпа, єпископа з малоазійського міста Смирни, закатованого в Римі під час переслідувань християн (ІІ ст.). Якщо цього дня падають сніг або дощ, добре вродить просо.

9 березняобретіння голови Івана Предтечі. Після усікновення голови Пророка її таємно поховали на Єленойській горі й віднайшли під час будівництва храму, в якому вона перебувала (ІV ст.). Після зруйнування храму голова Івана Предтечі знову зникла. 452 року архімандритові Маркелу у видінні відкрилося місце її перебування. Святиню перенесли до Константинополя, де від неї зцілювалися смертельно хворі. На Обретіння птахи обертаються з вирію, чоловік обертається до жінки, адже в першого тижня посту будь-які любощі були заборонені. Цього дня заборонено прати білизну.

10 березня – святого Тарасія, архієпископа Константинопольського (ІХ ст.). У це свято не можна було спати вдень, щоб у жнива не кунялося й не лихоманило.

11 березня – святителя Порфирія, архієпископа з міста Гази в Палестині, чудотворця і цілителя (кінець ІV – початок V ст.).

12 березня – преподобного Тита, пресвітера Печерського (ХІІ ст.). Посварившись із послушником Євгарієм, він тяжко захворів і перед смертю просив простити його. Євгарій сказав, що ніколи не простить і тут же впав мертвим, а Тит одужав і ніколи не хворів.

Згадують преподобного Прокопія Декаполита, який, оселившись на березі Галилейського озера, уславився духовними подвигами, добротою, милістю, але непримиримістю до відступників (VІІ ст.). Якщо на Прокопія-капельника дощ, буде гарний врожай на зернові.

13 березня – преподобного Василя-сповідника, який виступав проти іконоборців (VІІІ ст.). На Василя-плаксивця дощ віщує остаточний прихід весни: "Василь зі стріх капає – землю поквапує".

14 березня – преподобної мучениці Євдокії (ІІ ст.). Молитвою зцілювала хворих, хресним знаменням захищала від отруйних змій, багатьох навернула до християнства. За звинуваченням у чаклунстві прийняла мученицьку смерть без суду.

На Явдоху, 1 березня за старим стилем, розпочинається новий землероб ний рік. Якщо цього дня сонячно – весна буде ранньою. Якщо дощ чи сніг – пізньою і затяжною: "Явдошка хвостом крутить". Звідки дме вітер на Явдохи, звідти буде ціле літо. Якщо зі сходу або півдня – літо буде посушливе, з півночі – холодне, з заходу – дощове. Хазяйки виносять відро картоплі з погребів і починають готувати її до ранньої посадки. Цього дня добре сіяти розсаду капусти. Від Явдохи дівчата починали співати веснянки.

15 березня – священомученика Богдана (Феодота), єпископа з кіпрського міста Киринії (ІV ст.). якщо цього дня холодний вітер, то ще довго не буде трави: "Федот кошматий – паші не мати".

16 березня – преподобної Піами (ІV ст.). Жила неподалік єгипетського міста Олександрія. Своєю молитвою зупиняла сварки, бійки, криваві сутички. До неї звертаються з молитвою умилостивити жорстокі серця.

17 березня – преподобного Герасима Вологодського, монаха Гнилецької Успенської обителі, засновника першого на півночі Русі монастиря (ХІІ ст.). Якщо на Герасима граки летять на гнізда – через 20 днів можна починати сівбу. Цього дня не рекомендується взувати нове взуття – швидко розлізеться.

18 березня – мученика Конона-градаря з галілейського міста Мандоне, що займався городництвом (ІІІ ст.). Не зрікся християнської віри навіть тоді, коли йому вбили гвіздки в ноги й гнали перед колісницею. Конон - "усім конюхам конюх": своїми кіньми возить святого Іллю у вогняній колісниці небесним мостом. Цього дня коней ретельно доглядали, годували, звільняли від роботи. Починали готуватися до городніх робіт: замочували насіння, висівали розсаду. Якщо на Конона сонячна погода – влітку не буде граду.

19 березня – згадують про віднайдення в Єрусалимі рівноапостольною царицею Оленою Чесного хреста, й чашу, з якої він пив під час останньої вечері (326 рік). Якщо в гніздах курей менше яєць, ніж звичайно, літо буде бідним на корм, а рік – неврожайним.

20 березня – вшановують чудотворну Ікону Божої Матері "Спорушниця Грішних" у Корці на Рівненщині. До неї звертаються про здоров’я дітей і під час епідемії холери.

21 березня – у третю неділю Великого посту поклоняються Хресту Господньому. У суботу. Напередодні Хрестопоклонної неділі, під час Всенічної виносять із вівтаря на середину храму хрест, прикрашений квітами. Відваром із них знімали головний біль, купали тяжко хворих дітей. День весняного рівнодення: сонце сходить точно на сході та заходить точно на заході, день дорівнює ночі. Якщо на весняне рівнодення вітряна погода, то літо, особливо червень, буде дуже теплим і сонячним. Якщо падає сніг – до сухого, бездощового літа. Ясна і безхмарна ніч – улітку чекай дощів і гроз.

22 березняСорока мучеників-воїнів, яких закатували за християнську віру біля вірменського міста Севастія 313 року. Колись пекли й роздавали 40 калачів, пиріжків, вареників або пташечок. Діти підкидали їх угору й гукали до весни, щоб скоріше принесла тепло. Учні несли у школу вчителям у подарунок 40 бубликів. Цього дня сорока кладе 40 гілок у гніздо та прилітають перші 40 жайворонків. Якщо цього дня мороз, то буде рання весна, тепло – має бути ще 40 морозів, улітку чекай врожаю на кавуни та дині.

23 березня – преподобної Анастасії Патрикії. Була константинопольською аристократкою. Уникаючи шлюбу з імператором Юстиніаном під іменем ченця Анастасія-євнуха 28 років прожила на самоті в печері в постах і молитві.

Починається четвертий тиждень Великого посту – Середохресний. Забороняється шити й прясти, щоб у хазяйстві нічого "не заплуталося й не рвалося".

24 березня – преподобного Софронія Печерського, подвижника й затворника, похованого в Дальніх печерах (ХІІ ст.). Носив власницю, важкий залізний пояс і щодня вичитував весь Псалтир. Мав дар чути спів ангелів. Грім у березні – на повернення морозів, при північному вітрі – холодна весна, при східному – суха й тепла, південному – тепла, західному – мокра.

25 березняПереполовіння. Минає половина посту. Уночі можна почути, як він із тріском і шумом ламається навпіл. До цього дня печуть із пшеничного борошна три хрести, які беруть з собою, коли йдуть перший раз орати, сіяти й виганяти худобу на пасовисько.

26 березня – мученика Савина, правителя єгипетського міста Гермополя (ІІІ ст.). Під час гоніння на християн жебрак, якому Савин допомагав у скруті, за два золоті відкрив язичникам місце його перебування. Після катувань Савина втопили в Нілі. "На Савина покинь сани, посунь віз" – якщо день теплий, то такою буде й весна.

27 березня – благовірного князя Ростислава (у хрещенні – Михайла), великого князя Київського, внука Володимира Мономаха (ХІІ ст.). якщо з берези капає мало соку – на сухе літо, багато – на мокре.

28 березня – мученика Никандра, єгипетського лікаря (ІV ст.). Ув’язненим християнам приносив їжу, ховав померлих, за що був замучений язичниками. Останній сніг у березні вважають цілющим: його збирають і вживають при хворобах, кроплять дерева й кущі, щоб вони гарно цвіли й роїлися біля бджоли.

29 березня – у четверту неділю Великого посту згадують Івана Ліствичника, ігумена Синайського монастиря (VI ст.). У 16 років став ченцем. Написав книгу "Ліствиця" – драбина. Де розповів про подолання пристрастей і примноження духовних сил. Печуть із тіста драбинки. Ними обдаровують дітей та сусідів. Якщо цього дня тепло, то й весна буде такою.

30 березня – преподобного Олексія (ІV – V ст.). Покинув сім’ю, молоду дружину, роздав майно й пішов жебракувати. Коли повернувся назад, родина його не пізнала. Свою таємницю розкрив лише у передсмертному листі. Біля мощів преподобного Олексія німі починали говорити, сліпі прозрівали, хворі й божевільні зцілювалися.

Тепла погода цього дня віщує врожай на достаток: "На Теплого Олексія корова на вереск, риба на нерест, бортник на хвою, а баба – за куделю та під призьбу". Цього дня пасічники виносять вулики із зимівника, промовляючи: "Нути, бджоли, готуйтеся: прийшла пора, ідіть, не лінуйтеся". Свято шанують також рибалки: не шиють, не метуть хати, "щоб риба ловилася".

П’ятий тиждень Великого посту називається Похвальним. Добре садити квочку: "На Похвалу і сорока яйцем похвалиться".

31 березня – мучеників Трохима й Євкарпія, римських воїнів, які переслідували християн (ІІІ –Почувши Божий голос, покаялися, випустили всіх ув’язнених, за що були спалені на вогнищі. Згадують святого Кирила, архієпископа Єрусалимського ( ІV ст.). На Кирила холоднішає: "Кирила Явдоха надурила – запросила в гості, а сама гріє кості".

1 квітня – святих мучеників подружжя Хрисанфа й Дарії (ІІІ ст.). Язичники їх стратили, закопавши живцем у землю. У печері біля місця їх страти християни проводили богослужіння. Дізнавшись, язичники засипали вхід до печери, заповненої людьми.

Якщо на Одарку тепло, ясно. То літо буде сухе; якщо дощить – літні дощі будуть благодатні; сніжить – літо буде гниле. До цього дня мають зійти останні сніги: якщо вода стікає шумливо, то будуть густі трави, тихо – кволі.

2 квітня – преподобних Івана, Сергія, Патрикія та інших ченців, які прийняли мученицьку смерть у обителі святого Сави біля Єрусалима від рук сарацинів (VІІІ ст.). Дощовий квітень – на врожай хлібів.

3 квітня – преподобного Якова-сповідника, єпископа на острові Сицилія VІІІ ст.). зазнав переслідування під час іконоборства, але не відмовився від шанування святинь.

4 квітня Похвальна субота: співають акафіст до Пресвятої Богородиці. Згадують спасіння Константинополя 1326 року за заступництвом Божої Матері. На Похвалу кроплять коней свяченою водою, щоб нічого не завадило, і виїжджають у поле оглядати озимі. Садять ранню капусту, щоб "росла на похвалу".

5 квітня – преподобного Никона, учня й сподвижника засновників Києво-Печерського монастиря Антонія і Феодосія (ХІ ст.).

6 квітня – преподобного Захарія монаха. Опікувався жебраками, убогими й прочанами. Тепла ніч на Захара – на добру весну, холодна – ще довго не буде гарної погоди.

Шостий тиждень Великого посту називається Вербним, або Цвітним. Зазвичай відбувається: "Прийшов Вербич – кожух позич"! Не сіють городини:: буде "ликувата як верба", а буряки гіркими.

7 квітняБлаговіщення – архангел Гавриїл сповістив Діві Марії, що вона стане Божою Матір’ю. цього дня всю живність у господарстві випускали погуляти на волю, щоб була дужою, приносила здоровий приплід. Благовіщенську проскурку вживали як ліки від 100 хвороб, під час оранки її закопують на полі, щоб град не побив посівів.

До Благовіщення земля відпочиваю, її не орють, не копають, інакше влітку не буде дощів. Після Благовіщення Бог благослословляє землю, людей і тварин на розмноження. Передбачали погоду: "Який день на Благовіщення, такий і на Великдень". Якщо на Благовіщення гримить грім, буде врожай горіхів.

8 квітня – собор архангела Гавриїла, Благовісника. Він відкриває небо, випускає на землю блискавки. До Благовісника звертаються з молитвою не допустити пожежі. Не можна працювати, інакше Благовісник запалить хату. У церкві освячують зерно, яке домішують до посівного.

9 квітня – преподобного Івана Прозорливця Єгипетського (V ст.). Провів 50 років у затворі на Вовчій горі. Мав дар передбачення. Цього дня ведмідь виходить із барлоги.

10 квітня – преподобного Стефана сповідника, ігумена Триглійського монастиря у Візантії (ІХ ст.). Імператор Лев Вірменин вимагав від Стефана зректися вшанування ікон. Той відмовився, за що зазнав переслідувань і помер у вигнанні.

11 квітняЛазарева субота. Ісус Христос воскресив із мертвих Лазаря, який до цього чотири дні лежав у гробі. У Лазареву суботу добре сіяти горох, щоб був рясний, розсаду капусти, буряки і моркву.

12 квітняВербна неділя – святкують вхід Ісуса Христа до Єрусалиму. Народ вітав його пальмовим гіллям. В Україні освячують вербу. Зберігають її, щоб відводила грім, блискаву й пожежі. Нею підкурювали хворих, загнічували паску. Садили на городі, щоб не нападали шкідники, і щоб дівчата йшли заміж. Освяченою вербою перший раз виганяли худобу на пасовище.

13 квітня – преподобного Ігнатія, лікаря Печерського (ХІV ст.). Доглядав хворих у Києво-Печерській лаврі, мав дар цілителя. До нетлінних мощів його в Дальніх Печерах хворі звертаються з молитвою про одужання.

Останній тиждень перед Великоднем називають Страсним або Чистим, Білим. Господині все миють, прибирають.

14 квітня – преподобної Марії Єгипетської (VІ ст.). Замолоду була блудницею, прийняла християнство й півстоліття провела в пустелі в посту й молитві. Звернення до неї сприяє у фінансових і торговельних операціях.

15 квітня – преподобного Тита-чудотворця, інока Студитського монастиря біля Константинополя (ІХ ст.). За постництво, чистоту й смиренність отримав дар чудотворення. На Тита прилітають лелеки. До вечора закінчують прибирання в хатах.

16 квітня – преподобного Микити-сповідника, ігумена Микидійського (ХІ ст.). За його молитвою глухонімим повертався дар мови, божевільним – розум, біснуваті зцілювалися. Чистий четвер. До схід сонця треба всією сім’єю вимитися, перевдягнутися в чистий одяг, підстригтися, "щоб голова не боліла". Полум’ям страсної свічки, принесеної з церкви, випалювали хрести на одвірках і рамах вікон – від грому й пожежі.

17 квітня – преподобного Йосипа-піснепісця (ІХ ст.). У видінні апостол Варфоломій благословив його на складання церковних співів. У сні Господь попередив преподобного про смерть Великодньої п’ятниці.

18 квітня – мученика Феодула-цілителя (ІV ст.). "Прийшов Федул – тепляк подув": теплий вітер на Федору й Федула – до врожаю. Визначають характер погоди на найближчі 40 днів: дощ – на мокру весну, тепло – на погідливу.

У Великодню суботу фарбують яйця. Вони мають здатність благодатно впливати на все, до чого торкаються: для врожаю їх закопують у землю, підкурюють хворих. Щоб зупинити пожежу, перекидають через вогонь. Печуть паски – доки вони в печі, добре посадити грядку цибулі, розсаду капусти. Великодньої ночі відьми мають найбільшу силу, тому біля хат і церков розкладають вогонь від нечистої сили.

19 квітня Воскресіння Христове – Великдень. Розговівшись свяченим, відвідували могили родичів. Усім дозволяється бити в церковні дзвони, щоб бути здоровими протягом року.

20 квітня – преподобного Георгія, сповідника,митрополита Мітиленського (ІХ ст.).

21 квітня – Іверської ікони Божої Матері (перехідне святкування у вівторок світлої седмиці). Преподобного Руфа, затворника Печерського.

22 квітня – мученика Євпсихія. Касперівської ікони Божої Матері (перехідне святкування у середу світлої седмиці).

23 квітня – мучеників Терентія, Помпія, Африкана, Максима, Зинона, Олександра, Феодора та інших 33-х (ІІІ ст.).

24 квітня – ікони Божої матері "Живоносне джерело" (перехідне святкування у пятницю світлої седмиці).

25 квітня – преподобного Василія, сповідника, єпископа Пергама Асійського.

26 квітня – Антипасха. Апостола Фоми.

27 квітня – святителя Мартина сповідника. Папи Римського (VІІІ ст.). Звинувачений у зраді, відбував заслання в Херсонесі Таврійському, нині – Севастополь у Криму. Там помер від хвороб, голоду й нужди. Якщо жаби на Мартина кричать, то після Мартина мовчать – похолоднішає.

28 квітня – мученика Пуда, апостола з числа 70 учнів Христа (І ст.). Обіймав високі посади в римському сенаті. Удома ж влаштував християнську церкву, де проповідував апостол Павло. За імператора Нерона Пуд прийняв мученицьку смерть за християнську віру. Якщо посадити цього дня кавуни, то вродять "пудовими" – по 16 й більше кілограмів.

29 квітняІллінсько-Чернігівської ікони Божої Матері. Попередила про напад татар на Черннігів: наприкінці квітня 1662 року ікона протягом тижня сльозоточила. До неї звертаються з молитвами про захист від ворогів.

30 квітня – преподобного Зосими, засновника Соловецького монастиря на півночі Росії (ХVІ ст.). Опікун бджіл і пасічників. Посеред пасіки ставили ікону Зосими, щоб він захистив бджіл від пошесті, пасіку від злодіїв. Цього дня її тричі обходили за сонцем зі страсною свічкою, скроплювали свяченою водою вулики й борті. При вході на пасіку прибивали кобилячу голову або вовчу пащу, щоб вони "захищали" бджіл від напасників.

1 травня – святих мучеників Віктора, Зотика, Зинона, Акиндина, Северина, Кесаря (ІV ст.). Побачивши мужність і стійкість святого Георгія під час тортур, увірували у Христа. За це їм відрубали голови в місті Никодимії (сучасний Ізміт, околиця Стамбула).

2 травня – преподобного Івана Вітхопещерника з Лаври святого Харитона – найдавнішої палестинської обителі (VІІІ ст.). Цього дня жінки мочили у воді наткані за зиму сувої полотна, збивали їх праниками й відбілювали на сонці. Виносили полотно в поле. Клали на нього пиріг і зверталися до святого з молитвою, щоб добре вродили коноплі й льон. Якщо початок травня холодний, наприкінці місяця буде тепло, і навпаки.

3 травня – згадують жінок-мироносиць, які принесли миро до гробу Господнього, щоб намастити тіло Христа, й першими дізналися про його воскресіння. Щоб багато вродило гарбузів, їх садять тоді, коли на небі багато хмарин і череда йде з поля додому.

4 травня – священомученика Януарія (ІV ст.). Замучений за проповідь християнства в Кампанії, нині Північна Італія. Біля молей святого Януарія в Неаполі зцілювалися каліки, прозрівали сліпці, оживали померлі. Під час виверження Везувію, жителі Неаполя молилися священомученику і лава зупинилася біля міста. В Україні як свого покровителя Януарія шанували борці, спортсмени-єдироборці.

5 травня – апостола і євангеліста Луки, першого іконописця (І ст.). На Луку добре садити цибулю й часник.

6 травня – великомученика Георгія (Юрія) Побідоносця (ІV ст.). Був римським воєначальником. Прийняв смерть від меча за відмову зректися християнської віри. Святий Юрій – покровитель воїнів. Його шанують як патрона домашньої худоби. До сходу сонця виганяють худобу попастися на юріївській росі, щоб була здоровою і давала багато молока. Добре вмитися, промити очі й походити босоніж по юріївській росі, щоб позбутися недугів. Влаштовують хресні ходи на поля, щоб уродив добрий урожай.

7 травня – мученика Савви Стратилата (ІІІ ст.). Дослужився високого посту в римському війську. Як християнин допомагав бідним й ув’язненим єдиновірцям. Дізнавшись про це, імператор Авреліан вимагав від Савви зречення. Той відмовився. Спочатку його катували, а потім утопили в річці. 70 воїнів, побачивши мужність Савви, увірували у Христа й також прийняли мученицьку смерть. Громове свято – утримуються від польових і городніх робіт, щоб запобігти граду й надміру дощів улітку.

8 травня – апостола й євангеліста Марка (І ст.). Проповідував у Римі, на острові Кіпр, в Лівії та Єгипті. За проповідь християнства язичники вбили його в місті Олександрії. Святий Марко-ключник має ключі від землі й дощових хмар. Постують і моляться святому Марку, щоб улітку він "не запирав" дощі. У західній Волині молодь крала в сусідів віз або частину плоту, прив’язували до нього жабу, топили в водоймі, приспівуючи: "Топили ми Марка по самії яйка, у глиб криниці, у холод криниці".

9 травня – святої Глафіри (ІV ст.). Відмовилася від залицянь імператора Лікінія й утекла до Вірменії, де свої гроші віддала на будівництво храму. На Лікер’ю сіють ранню гречку.

10 травня – апостола і священомученика Симеона, єпископа Єусалимського, розіп’ятого язичниками на хресті (І – ІІ ст.). Весняного Семена святкують, щоб запобігти заморозкам, які можуть ушкодити посіви.

11 травня Ясона та Сосипатра, учнів апостола Павла, які проповідували в Малій Азії та Греції (І ст.). Будували храми і багатьох навернули до християнства. На Сосипатра добре дітей відлучати від грудей, але після цього не можна знову їх годувати грудьми – матимуть зурочливі очі.

12 травня дев’яти мучеників, які проповідували християнство в місті Кизик у Малій Азії (ІІІ ст.). За це їх язичники катували, а потім посікли мечами. Молитва до мучеників допомагає зцілитися від дев’яти хвороб-лихоманок.

13 травня – апостола й мученика Якова Заведеєвого, одного з 12 учнів Христа. Проповідував в Іспанії. За непохитність у вірі обезголовлений 44 року в Єрусалимі. Щоб запобігти хворобам, на Якова нічого не сіють, не саджають, не стрижуть овець. Переполовення П’ятидесятниці – середина п’ятидесяденного періоду між Великоднем і Трійцею. Садять кабаки, замовляють горобців, щоб не клювали соняшників.

14 травня – священомученика митрополита Київського Макарія, вбитого 1497 року татарами під час богослужіння. Його тіло перевезли до Софії Київської, де почали творитися дива: самі запалювалися свічки біля іконостасу, від гробниці йшло світло і вогонь. Мощі святителя Макарія нині знаходяться у Володимирському соборі Києва.

15 травня – святителя Афанасія Великого, єпископа Олександрійського, який боровся за чистоту християнства (ІV ст.). П’ять разів сидів у в’язниці, 20 – провів у засланні, залишаючись непохитним у вірі. Перенесення мощей благовірних мучеників князів Бориса і Гліба до Вишгорода 1019 року Ярославом Мудрим, де біля них відбувалися чудесні зцілення. "Борис і Гліб сіють хліб" – сіють ярові й ранню гречку - "татарку". На Афанасія - "баришдень": тому, хто цього дня що-небудь продасть, увесь рік буде добре торгуватися.

16 травня – мучеників Тимофія та Марти, які постраждали за імператора Діоклетіана (ІІІ ст.). Після катувань подружжя розп’яли на хресті, де вони провисіли обличчям одне до одного дев’ять днів. Якщо на Тимофія сонячно й тепло, то така погода буду й наприкінці місяця.

17 травня – святого Еразма сповідника, єпископа Формійського, Італія (ІV ст.). Воскресив сина вельможі, після чого 10 тис. жителів міста Лікії прийняли християнство. Якщо травень прохолодний і з дощами, чекай доброго врожаю.

18 травня – великомучениці Ірини, доньки правителя македонської області Мігданія (І – ІІ ст.). Проповідувала на Балканах і в Фессалії, прославилася чудотворенням, зціляла немічних. За це язичники хотіли її колесувати, але колесо не рухалося, змії її не чіпали, знаряддя катувань ламалися. На Ярини добре сіяти квасолю й гарбузи. Початок стабільного тепла: "Прийшли Ярини – не закривай сіни".

19 травня – праведного Йова Многостраждального (ІІ тис. до Р.Х.). Згадують преподобного Йова, настоятеля Почаївського монастиря, де запровадив устав, побудував Свято-Троїцький собор, шість церков, друкарню, заклав фруктовий сад (ХVІІ ст.). Біля молей преподобного Йова в Почаївській Лаврі зцілюються невиліковно хворі. На Йова – огірковий день: ясна погода обіцяє щедрий урожай огірків. Ранішня роса на Йова – буде гарна погода найближчими тижнями, немає роси – до затяжних дощів.

20 травня – згадують явлення цього дня 351 року, о третій ранку, в небі над Єрусалимом рівнораменного Хреста Господнього, що сяяв і переливався всіма кольорами райдуги. Багато свідків цього явища каялися і прийняли святе хрещення.

21 травня – день смерті апостола та євангеліста Івана Богослова (І ст.). Проповідував у містах Малої Азії. На судилищі в Римі йому присудили випити чашу отрути, але залишився живим, кинули до казана із киплячою олією – вийшов неушкодженим. Помер у віці понад 100 років. На Весняного Івана добре садити огірки – будуть довгими та твердими.

22 травня – перенесення молей святителя Миколая із Мір Лікійських до міста Барі в Італії (1087 рік). До весняного Миколи не можна купатися ніколи, бо із чоловіка верба виросте – початок купального сезону. "До Миколи не сій гречки й не стрижи овечки" – початок випасу отар на полонині.

23 травня – апостола Симона Зилота (І ст.). За проповідь християнства розіп’ятий на хресті й похований біля міста Нікосія (нині Сухумі, столиця Абхазії). До схід сонця на Симона Зилота збирають цілющі трави, примовляючи: "Мати Божа ходила, зілля родила, відром поливала й нам поміч давала".

24 травня – мученика Мокія, пресвітера з македонського міста Амфіполь (ІІІ ст.). Намовляв язичників під час свята Бахуса відмовитися від пиятики. За це прийняв мученицьку смерть. Якщо на Мокія дощ – 40 днів дощитиме.

25 травня – святителя Германа, патріарха Константинопольського, церковного історика й письменника (VІІ ст.). Зазнав гонінь через боротьбу з єретиками-іконоборцями. Помер у 95-річному віці у вигнанні. Якщо цього дня жарко, то літо буде спекотним, посушливим. Коли гримлять два громи разом – буде град.

26 травня – священомученика Макарія, настоятеля канівського монастиря, 1678 року закатованого турками. Вони підпалили храм, у якому братія відспівувала небіжчика. Всі згоріли, й лише тіло мученика лишилося неушкодженим. Макарій Канівський іще за життя уславився чудо творенням і передбаченням майбутнього. Нині мощі його перебувають у черкаському храмі Різдва Богородиці.

Згадують мученицю Гликерію, яку за християнську віру віддали на розтерзання левам. На Ликерії-гречкосійки сіють гречку на цвіт для медозбору. "Ликерія прилетіла й припала до тіла": якщо цього дня тепло – з’являться комарі, літо буде теплим і врожайним.

27 травня – священомученика Ісидора з єгипетського міста Александрія, обезголовленого за віру (ІІІ ст.). Яка погода на Сидора, таким буде все літо.

28 травняВознесіння Господнє. Завершується великодній період, протягом якого врата раю відкриті, душі предків відвідують рідню, померлі в цей час потрапляють просто до раю. Останній день, коли вітаються: "Христос воскрес!".

Через 40 днів після Воскресіння Ісус Христос вознісся на небеса. Колись на полях робили "Богові дорогу": клали рушники, печиво у вигляді драбинки з сімома сходинками. Їх підкидали високо в повітря, "щоб було по чому Ісусу вилізти на небо, а пшениця, жито, льон росли високими й сильними".

29 травня – преподобного Феодора Освяченого (ІV ст.). На Федора–житника закінчують сіяти ярові, садити квасолю, горох: "Роди, Боже, жито, гоже,

Theme by Danetsoft and Danang Probo Sayekti inspired by Maksimer