slideshow 1 slideshow 2 slideshow 3

Проповідь у Димитрівську поминальну суботу 6 листопада 2010 року


В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри у Христі!

Восьмого листопада Православна Церква відзначає день святого великомученика Димитрія Солунського (+306 р. після Р.Х.). Субота ж перед цим днем прилучена Церквою до так званих батьківських поминальних субот і отримала назву Димитрієвської. Маючи віру в безсмертя душ праведників і у воскресіння після смерті, Страшний Суд та останню відплату кожному по ділах їх, Церква Христова не залишає своїх померлих без молитви. Особливо ж у перші дні після смерті тіла та в дні загального поминання спочилих. Вірні моляться за близьких своїх на 3, 9 і 40 дні, а також в дні роковин їхнього преставлення.

Третій день після смерті в православ’ї є канонічним днем поховання спочилого і разом з тим – днем, коли церква творить його поминання. Поминання третього дня здійснюється тому, що третій день є днем Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, а отже, ми молимося Йому, аби Він воскресив і померлого для блаженного вічного життя.

Пророка Іоіля


(19 жовтня / 01 листопада)

Пророк Іоіль – один із дванадцяти малих пророків – був сином Вафуїла. За переданням, записаним святий Єфремом Сиріанином, а також Єпифанієм і Дорофеєм, пророк Іоіль походив із Зайорданської області і мешкав у місті Вефороні або Вефарі.

Приводом для пророцтв Іоіля стали великі біди царства Іудейського – тривала засуха і незліченні хмари сарани. Навіть сильні впали духом у той час. І ось пророк Іоіль закликає народ звернутися до Ієгови з молитвою про допомогу, бо „настає день Господній”.

ДОПОВІДЬ Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета на пастирсько-просвітницькому форумі 29 липня 2010 року


Преосвященні архіпастирі, боголюбиві пастирі, чесне чернецтво! Дорогі гості, шановне товариство!

Ми зібралися сьогодні на території Михайлівського Золотоверхого монастиря, у стінах Київської православної богословської академії на Пастирсько-просвітницький форум, щоб обговорити й ухвалити рішення щодо подальшого зміцнення і розширення Київського Патріархату через виконання нашого священного обов’язку — вести нашу паству до Царства Божого і вічного життя, до духовного відродження й укріплення християнської моралі в Українській державі.

Проповідь в неділю 23-ту після П'ятдесятниці 31 жовтня 2010 року


Слава Ісусу Христу!

Дорогі браття і сестри в Христі!

Я всім вдячний за службу Божу, бо ми всі разом возносили молитву до Бога. Сьогоднішнє Євангеліє добре нас повчає, як описує Євангелист Лука

5. Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.
6. Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости.
7. А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив.
8. Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
9. Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча?
10. А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли.
11. Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово.
12. А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.
13. А що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають.
14. А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають.
15. А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості.
(Лк 8:5-15)

Проповідь в неділю 22-гу після П'ятдесятниці 24 жовтня 2010 року


Слава Ісусу Христу!

Дорогі браття і сестри у Христі!

Сьогодні православна церква відзначає день VII Вселенського Собору, де було остаточно утверджено віру православну, виписано всі канони і догмати – як правильно служити Богові. Не по своїй волі, а по тому, як говорить і навчає Святий Дух.

Ми чуємо в сьогоднішньому Євангелії – Христос ішов і в одному місті (Наїні) несли померлого. Мати плакала і всі плакали, бо померла молода людина. Христос, підійшовши, доторкнувся до його мар і той встав і говорив. Господь цим показав, що Він зняв межу між життям і смертю. Ту межу, із-за якої людина, перейшовши, вже не могла повернуться. Господь показав, що смерть не є кінцем, а лишень початком Вічності. Він показав, що Він є Творець, і навіть більше – як Той, Хто любить своє творіння. Багато ми згадуємо таких місць із Святого Писання: і про Лазаря, про якого написано, що на четвертий день вже було чути, як смердить, а Господь сказав, що встане Лазар і Лазар встав, піднявся і йшов. Так само як і цей юнак із міста Наїна. Господь показав Свою велич і могутність, що може повертати людей до життя.

Великомученика Мини


(11 листопада / 24 листопада)

Святий великомученик Мина, єгиптянин, був воїном і служив у місті Котуані під командуванням центуріона Фирмиліана в часи царювання імператорів Діоклетіана та Максиміана (284-305). Коли співправителі почали найжорстокіші в історії гоніння на християн, святий не бажав більше служити гонителям і, залишивши службу, подався у гори, де перебував у подвигах поста і молитви. Одного разу під час язичницького свята Мина прийшов до міста, в якому раніше служив. В розпал святкових ігрищ, дивитись на які зійшлося все місто, пролунав викривальний голос угодника Божого, який проповідував віру в Христа, Спасителя світу.

Сторінки

Theme by Danetsoft and Danang Probo Sayekti inspired by Maksimer