slideshow 1 slideshow 2 slideshow 3

Проповідь в неділю 25-ту після П'ятдесятниці 14 листопада 2010 року


Слава Ісусу Христу!

Дорогі браття і сестри в Христі!

Всім сьогодні вдячний за службу Божу, всім, хто молилися, сповідалися, причащалися, хто був присутній на цій Божественній Літургії.

Як звернули ви увагу, сьогодні читалося Євангеліє від Луки:

26. І вони припливли до землі Гадаринської, що навпроти Галілеї.
27. І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах.
28. А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!
29. Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, і в'язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустині його.
30. А Ісус запитався його: Як тобі на ім'я? І той відказав: Ле?іон, бо багато ввійшло в нього демонів.
31. І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню.
32. Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.
33. А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, і потопилась.
34. Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили.
35. І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались...
36. Самовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.
37. І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся.
38. А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:
39. Вернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог! І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!
(Лк 8:26-39)

Проповідь на свято Покрови Пресвятої Богородиці


Слава Ісусу Христу!

Дорогі браття і сестри в Христі!

Сьогодні вітаю всіх з великим святом Покрови Пресвятої Богородиці! «Прибігаємо ми до тебе, Богородице….» Припадаємо до Неї, звертаємося в проханнях, кланяємося і просимо, щоб Вона ублагала Сина Свого, Господа нашого Ісуса Христа, щоб наші прохання не були марними. Покров Пресвятої Богородиці – це є тим духовним і життєвим символом, який зігріває нас, дає надію нам і впевненість, що ми не є самі і нас не залишили.

В Константинопольському храмі, на вечірньому богослужінні, коли місто святе оточили сарацини, Пресвята Богородиця явилася, і учні – і Роман Солодкоспівець і Єпифаній – вони побачили це і звернулися один до одного і питалися, чи бачать? І всі люди бачили, як Пресвята Богородиця покривала цей храм і зберегла тих людей, які були в храмі, і ніхто з ним не був ушкоджений. Так само і на нашій землі Покров Пресвятої Богородиці – свято шановане і велике. Ми знаємо, що Пресвята Богородиця оберігала наші святі місця, як і Почаєв, як і кожне місто, там де були храми Пресвятої Богородиці. Козаки наші, як тільки на Січ прийшли, спочатку будували храм Пресвятої Богородиці. Вони не будували захисні мури, вони не будували свої якісь житла, а починали будівництво з храму. І що саме цікаво – поки йшло будівництво храму не було жодної війни. Коли вже збудували храм і починали будувати захисні мури, тоді починалися війни. Дійсно – дивно.

Преподобного Киріака (†556р.)


(29 вересня / 12 жовтня)

З дитинства Киріак ріс тихим і розсудливим юнаком. Це помітив єпископ Коринфський Петро, родич Киріака, і поставив його читцем у церкві; постійно вправляючись у читанні Святого Письма, юний Киріак всією душею прагнув до Господа і з молодих років намагався проводити богоугодне життя. У віці 18 років на церковній службі Киріак був глибоко зворушений словами з Євангелія „якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною” (Мт. 16,24). Усвідомивши свій шлях, Киріак помолився, вийшов із церкви, і, не заходячи додому, таємно пішов на пристань, звідки кораблем відплив до Єрусалиму. Після відвідання святих місць, Киріак декілька місяців відбував послух у монастирі поблизу Сіону (ігумен авва Євсторгій).

Преподобного Харитона Сповідника († біля 350р.)


(28 вересня / 11 жовтня)

Жив у місті Іконії Лікаонської єпархії в Малій Азії. Він був благочестивим християнином і особливо шанував пам’ять святої першомучениці Фекли, послідовником якої він себе вважав. Під час гонінь на християн імператора Авреліана (270-275) був схоплений і святий Харитон. Він мужньо і твердо сповідав віру в Христа-Спасителя, прийняв жорстокі муки, але по Промислу Божому залишився живим і після смерті Авреліана був звільнений із ув’язнення. З того часу святий Харитон все своє життя присвятив служінню Господу.

Проповідь в неділю 20-ту після П'ятдесятниці 10 жовтня 2010 року


В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри в Христі! Ми чули сьогодні величні євангельські слова, які стосуються кожного з нас, як звернувся апостол Петро до Господа нашого Ісуса Христа: «Наставнику, ми всю ніч трудилися і нічого не здобули». Кожен, буває, із нас каже: «Господи, ми все життя працюємо, ми трудимося, нам тяжко і важко, ми не можемо досягти якогось духовного чи матеріального рівня, нам важко все дається і не знаємо – чи буде щось…». Ми маємо євангельську відповідь, де сказав Господь наш Ісус Христос: «Візьміть сіті свої і закиньте». І коли вони закинули сіті, то і ті човни, що були поруч із ними, наповнилися рибою. Риба є символом достатку, що людина не помре у цьому світі, а Господь потурбується про неї.

Ми можемо пригадати з Нагірних проповідей, коли люди слідували за Христом, то Він помножував рибу і помножував хліби. Але коли Христос звернувся зі словами «їжте тіло моє і пийте кров мою», то багато людей не зрозуміло. Вони відійшли. І тоді Христос звернувся до дванадцятьох своїх апостолів і спитався: «Чи часом і ви не хочете відійти?» На що апостол Петро сказав: «Господи, а куди ми підемо?» Ми так само можемо задавати і собі такі питання: «Господи, а куди ми підемо, якщо ми не будемо йти до тебе? Що ми будемо робити? Що ми змінимо?» Господь є Творець, Він – люблячий Батько до кожного з нас, бо віра сповнює людину. Людина відчуває те, чого не бачить, вона любить те, чого не може роз’яснити іншому, вона прикладається до того працею, душею, життям, що не можна описати словами. До цього додається надія, надія на те вічне життя, на воскресіння, надія на те, що ми будемо завтра краще жити, що ми підемо працювати, і Господь помножить наші труди. І це є правда.

Благовірного князя, страстотерпця Ігоря Чернігівського


(19 вересня / 02 жовтня)

(†1147), у хрещенні Юрій, в чернецтві Гавриїл (у схимі Ігнатій) був сином Чернігівського князя Олега Святославовича. Він вступив на Київський престол у 1146 році після смерті свого брата Всеволода. Несхильні до роду Ольговичів кияни видали його Ізяславу Мстиславовичу, князю Переяславському. Тоді ж його примусили прийняти чернецтво у монастирі святого Іоана, що, зрештою, було цілком співзвучно з його власним бажанням, так як він з юності виявляв особливе благочестя – «был читатель книг и в пении церковном учен».

Сторінки

Theme by Danetsoft and Danang Probo Sayekti inspired by Maksimer