slideshow 1 slideshow 2 slideshow 3

Преподобного Харитона Сповідника († біля 350р.)


(28 вересня / 11 жовтня)

Жив у місті Іконії Лікаонської єпархії в Малій Азії. Він був благочестивим християнином і особливо шанував пам’ять святої першомучениці Фекли, послідовником якої він себе вважав. Під час гонінь на християн імператора Авреліана (270-275) був схоплений і святий Харитон. Він мужньо і твердо сповідав віру в Христа-Спасителя, прийняв жорстокі муки, але по Промислу Божому залишився живим і після смерті Авреліана був звільнений із ув’язнення. З того часу святий Харитон все своє життя присвятив служінню Господу.

Проповідь в неділю 20-ту після П'ятдесятниці 10 жовтня 2010 року


В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри в Христі! Ми чули сьогодні величні євангельські слова, які стосуються кожного з нас, як звернувся апостол Петро до Господа нашого Ісуса Христа: «Наставнику, ми всю ніч трудилися і нічого не здобули». Кожен, буває, із нас каже: «Господи, ми все життя працюємо, ми трудимося, нам тяжко і важко, ми не можемо досягти якогось духовного чи матеріального рівня, нам важко все дається і не знаємо – чи буде щось…». Ми маємо євангельську відповідь, де сказав Господь наш Ісус Христос: «Візьміть сіті свої і закиньте». І коли вони закинули сіті, то і ті човни, що були поруч із ними, наповнилися рибою. Риба є символом достатку, що людина не помре у цьому світі, а Господь потурбується про неї.

Ми можемо пригадати з Нагірних проповідей, коли люди слідували за Христом, то Він помножував рибу і помножував хліби. Але коли Христос звернувся зі словами «їжте тіло моє і пийте кров мою», то багато людей не зрозуміло. Вони відійшли. І тоді Христос звернувся до дванадцятьох своїх апостолів і спитався: «Чи часом і ви не хочете відійти?» На що апостол Петро сказав: «Господи, а куди ми підемо?» Ми так само можемо задавати і собі такі питання: «Господи, а куди ми підемо, якщо ми не будемо йти до тебе? Що ми будемо робити? Що ми змінимо?» Господь є Творець, Він – люблячий Батько до кожного з нас, бо віра сповнює людину. Людина відчуває те, чого не бачить, вона любить те, чого не може роз’яснити іншому, вона прикладається до того працею, душею, життям, що не можна описати словами. До цього додається надія, надія на те вічне життя, на воскресіння, надія на те, що ми будемо завтра краще жити, що ми підемо працювати, і Господь помножить наші труди. І це є правда.

Благовірного князя, страстотерпця Ігоря Чернігівського


(19 вересня / 02 жовтня)

(†1147), у хрещенні Юрій, в чернецтві Гавриїл (у схимі Ігнатій) був сином Чернігівського князя Олега Святославовича. Він вступив на Київський престол у 1146 році після смерті свого брата Всеволода. Несхильні до роду Ольговичів кияни видали його Ізяславу Мстиславовичу, князю Переяславському. Тоді ж його примусили прийняти чернецтво у монастирі святого Іоана, що, зрештою, було цілком співзвучно з його власним бажанням, так як він з юності виявляв особливе благочестя – «был читатель книг и в пении церковном учен».

Проповідь в неділю 16-ту після П'ятдесятниці 12 вересня 2010 року


В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри у Христі! Сьогодні всіх вітаю з цією недільною службою, коли хто сповідався, причащався, молився, звертався до Бога зі своїми проханнями і возносив до Нього свої молитви. Ми чули сьогодні Євангеліє від Матвія, де даються трошки дивні слова для кожного із нас. Останні слова ми чуємо, що каже Господь: «Хто має, тому додасться, а хто не має, у того відніметься».

Зазвичай ми – люди, що живемо у світі – думаємо про матеріальне багатство. Це говориться про духовне! Зовсім не має відношення до того, які людина має статки чи яке забезпечення має. Бо ті таланти, які були дані одному чоловікові – п’ять було дано, іншому – два, а ще іншому – один. Господь кожному із нас дає різні таланти життєві. Він дає для того, щоб їх помножувати. І один чоловік помножив їх у п’ять раз, інший - у два рази, на що Господь сказав, що ти виконав волю Мою. Бо Господь сіє добро. Господь дає милосердя Своє і благодать. Господь допомагає людям і укріпляє. І ми тими дарами повинні не тільки користуватися, а й помножувати їх у багато раз. Господь дав нам життя – ми маєм так само все зробити, щоб комусь продовжити життя.

Проповідь на свято Усікновення глави святого Іоана Предтечі


В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри у Христі! Сьогодні Православна церква згадує день Усікновення глави Іоана Хрестителя. Ми чули в сьогоднішньому Євангелії від Марка, де описується ця подія і в деталях, що коли Ісус Христос проповідував, почувши це, Ірод сказав, що це Іоан Хреститель воскрес із мертвих, хоча багато інших називало, що це Ілля прийшов, чи ще якись другий пророк...

Події відбувалися таким чином, що, святкуючи день народження свого, Ірод пообіцяв дочці Іродіади, що виконає будь-яке бажання, яке вона попросить. І вона попросила, щоб він приніс голову Іоана Хрестителя. Вчора на вечірній читалося Євангеліє, де описується подія так само, яка має відношення до цього, що Ірод боявся вбити Іоана Хрестителя, бо люди в народі вважали його пророком. Але через обіцянку свою перед людьми - те, що він пообіцяв, він виконав - те зло, яке він задумав і воно звершилося.

Проповідь в неділю 15-ту після П'ятдесятниці 5 вересня 2010 року


Слава Ісусу Христу!

Дорогі браття і сестри в Христі!

Сьогодні ми читали два Євангелія. Ми чули в Євангелії першому, від Матвія, де говорилося, коли запитували Ісуса Христа: скажи нам, яка заповідь є найбільша?

35. І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:
36. Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?
37. Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
38. Це найбільша й найперша заповідь.
39. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.
40. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.
41. Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
42. і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.
43. Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
44. Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.
45. Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?
46. І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
(Мт 22:35-46)

Сторінки

Theme by Danetsoft and Danang Probo Sayekti inspired by Maksimer