slideshow 1 slideshow 2 slideshow 3

Проповідь на свято Покрови Пресвятої Богородиці


Слава Ісусу Христу!

Дорогі браття і сестри в Христі!

Сьогодні вітаю всіх з великим святом Покрови Пресвятої Богородиці! «Прибігаємо ми до тебе, Богородице….» Припадаємо до Неї, звертаємося в проханнях, кланяємося і просимо, щоб Вона ублагала Сина Свого, Господа нашого Ісуса Христа, щоб наші прохання не були марними. Покров Пресвятої Богородиці – це є тим духовним і життєвим символом, який зігріває нас, дає надію нам і впевненість, що ми не є самі і нас не залишили.

В Константинопольському храмі, на вечірньому богослужінні, коли місто святе оточили сарацини, Пресвята Богородиця явилася, і учні – і Роман Солодкоспівець і Єпифаній – вони побачили це і звернулися один до одного і питалися, чи бачать? І всі люди бачили, як Пресвята Богородиця покривала цей храм і зберегла тих людей, які були в храмі, і ніхто з ним не був ушкоджений. Так само і на нашій землі Покров Пресвятої Богородиці – свято шановане і велике. Ми знаємо, що Пресвята Богородиця оберігала наші святі місця, як і Почаєв, як і кожне місто, там де були храми Пресвятої Богородиці. Козаки наші, як тільки на Січ прийшли, спочатку будували храм Пресвятої Богородиці. Вони не будували захисні мури, вони не будували свої якісь житла, а починали будівництво з храму. І що саме цікаво – поки йшло будівництво храму не було жодної війни. Коли вже збудували храм і починали будувати захисні мури, тоді починалися війни. Дійсно – дивно.

Преподобного Киріака (†556р.)


(29 вересня / 12 жовтня)

З дитинства Киріак ріс тихим і розсудливим юнаком. Це помітив єпископ Коринфський Петро, родич Киріака, і поставив його читцем у церкві; постійно вправляючись у читанні Святого Письма, юний Киріак всією душею прагнув до Господа і з молодих років намагався проводити богоугодне життя. У віці 18 років на церковній службі Киріак був глибоко зворушений словами з Євангелія „якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною” (Мт. 16,24). Усвідомивши свій шлях, Киріак помолився, вийшов із церкви, і, не заходячи додому, таємно пішов на пристань, звідки кораблем відплив до Єрусалиму. Після відвідання святих місць, Киріак декілька місяців відбував послух у монастирі поблизу Сіону (ігумен авва Євсторгій).

Преподобного Харитона Сповідника († біля 350р.)


(28 вересня / 11 жовтня)

Жив у місті Іконії Лікаонської єпархії в Малій Азії. Він був благочестивим християнином і особливо шанував пам’ять святої першомучениці Фекли, послідовником якої він себе вважав. Під час гонінь на християн імператора Авреліана (270-275) був схоплений і святий Харитон. Він мужньо і твердо сповідав віру в Христа-Спасителя, прийняв жорстокі муки, але по Промислу Божому залишився живим і після смерті Авреліана був звільнений із ув’язнення. З того часу святий Харитон все своє життя присвятив служінню Господу.

Проповідь в неділю 20-ту після П'ятдесятниці 10 жовтня 2010 року


В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри в Христі! Ми чули сьогодні величні євангельські слова, які стосуються кожного з нас, як звернувся апостол Петро до Господа нашого Ісуса Христа: «Наставнику, ми всю ніч трудилися і нічого не здобули». Кожен, буває, із нас каже: «Господи, ми все життя працюємо, ми трудимося, нам тяжко і важко, ми не можемо досягти якогось духовного чи матеріального рівня, нам важко все дається і не знаємо – чи буде щось…». Ми маємо євангельську відповідь, де сказав Господь наш Ісус Христос: «Візьміть сіті свої і закиньте». І коли вони закинули сіті, то і ті човни, що були поруч із ними, наповнилися рибою. Риба є символом достатку, що людина не помре у цьому світі, а Господь потурбується про неї.

Ми можемо пригадати з Нагірних проповідей, коли люди слідували за Христом, то Він помножував рибу і помножував хліби. Але коли Христос звернувся зі словами «їжте тіло моє і пийте кров мою», то багато людей не зрозуміло. Вони відійшли. І тоді Христос звернувся до дванадцятьох своїх апостолів і спитався: «Чи часом і ви не хочете відійти?» На що апостол Петро сказав: «Господи, а куди ми підемо?» Ми так само можемо задавати і собі такі питання: «Господи, а куди ми підемо, якщо ми не будемо йти до тебе? Що ми будемо робити? Що ми змінимо?» Господь є Творець, Він – люблячий Батько до кожного з нас, бо віра сповнює людину. Людина відчуває те, чого не бачить, вона любить те, чого не може роз’яснити іншому, вона прикладається до того працею, душею, життям, що не можна описати словами. До цього додається надія, надія на те вічне життя, на воскресіння, надія на те, що ми будемо завтра краще жити, що ми підемо працювати, і Господь помножить наші труди. І це є правда.

Благовірного князя, страстотерпця Ігоря Чернігівського


(19 вересня / 02 жовтня)

(†1147), у хрещенні Юрій, в чернецтві Гавриїл (у схимі Ігнатій) був сином Чернігівського князя Олега Святославовича. Він вступив на Київський престол у 1146 році після смерті свого брата Всеволода. Несхильні до роду Ольговичів кияни видали його Ізяславу Мстиславовичу, князю Переяславському. Тоді ж його примусили прийняти чернецтво у монастирі святого Іоана, що, зрештою, було цілком співзвучно з його власним бажанням, так як він з юності виявляв особливе благочестя – «был читатель книг и в пении церковном учен».

Проповідь в неділю 16-ту після П'ятдесятниці 12 вересня 2010 року


В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри у Христі! Сьогодні всіх вітаю з цією недільною службою, коли хто сповідався, причащався, молився, звертався до Бога зі своїми проханнями і возносив до Нього свої молитви. Ми чули сьогодні Євангеліє від Матвія, де даються трошки дивні слова для кожного із нас. Останні слова ми чуємо, що каже Господь: «Хто має, тому додасться, а хто не має, у того відніметься».

Зазвичай ми – люди, що живемо у світі – думаємо про матеріальне багатство. Це говориться про духовне! Зовсім не має відношення до того, які людина має статки чи яке забезпечення має. Бо ті таланти, які були дані одному чоловікові – п’ять було дано, іншому – два, а ще іншому – один. Господь кожному із нас дає різні таланти життєві. Він дає для того, щоб їх помножувати. І один чоловік помножив їх у п’ять раз, інший - у два рази, на що Господь сказав, що ти виконав волю Мою. Бо Господь сіє добро. Господь дає милосердя Своє і благодать. Господь допомагає людям і укріпляє. І ми тими дарами повинні не тільки користуватися, а й помножувати їх у багато раз. Господь дав нам життя – ми маєм так само все зробити, щоб комусь продовжити життя.

Сторінки

Theme by Danetsoft and Danang Probo Sayekti inspired by Maksimer