Храм великомучениці Катерини
Проповідь на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці 7 квітня 2011 року
Рубрики: Проповіді. середа, 13 квітня, 2011 о 21:34
Слава Ісусу Христу!
Дорогі браття і сестри в Христі!
Сьогодні ми відзначаємо величний день – Благовіщення Пресвятої Богородиці. Шостого місяця в місто галілейське, як описує євангелист Лука:
24. А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п’ять місяців, кажучи:
25. Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!
26. А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім’я Назарет,
27. до діви, що заручена з мужем була, на ім’я йому Йосип, із дому Давидового, а ім’я діві Марія.
28. І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!
29. Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.
30. А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!
31. І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.
32. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.
33. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.
34. А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?…
35. І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!
36. А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
37. Бо для Бога нема неможливої жадної речі!
з’явився ангел Гавриїл до Діви Марії і возвістив їй: Радуйся, благодатная, Господь з тобою! Чуючи ці слова, ми задаємо собі запитання: чому ангел Гавриїл явився саме до Неї? Бо Вона сподобилася бути достойною у Бога. В трьохрічному віці Марію було віддано до служіння в храмі. Через неї прийшов Месія і Спаситель. Хоча Діва Марія не йняла віри, як це має статися і сказала до Ангела, що я мужа не знаю. На що той відповів, що Дух Святий зійде на тебе. Багато є різних дискусій у неправославних церквах про те, як це може статися. Але ми, як люди віруючі, знаємо, що те, що неможливе у людей, можливе у Бога. Як воно сталося, яка тайна відбулася, для нас це є великою таємницею. Дух Святий всюди є і все наповняє. Він зійшов на Марію і через Неї прийшла радість усьому світові.
Ми очікуємо спасіння і просимо Бога, і звертаємося і до Пресвятої Богородиці: Радуйся, благодатная, Господь з Тобою! Так само звертаємося, як і Ангел Гавриїл. Також звертаємося такими словами: Заступнице християн усердная, молитвинице за нас. Ми просимо її, не тільки як Матір Сина Божого, але і як матір всіх. Бо коли Христос був розіп’ятий на хресті, Він сказав до Своєї Матері: «Жоно, ось син твій стоїть», показуючи на апостола Івана. А апостолу Івану сказав: «Ось мати твоя». І тоді апостол Іван взяв Пресвяту Богородицю до себе. І так Вона стала матір’ю для всіх нас, православних християн.
Вона йшла зі Своїм Сином по життю до самого хресного розіп’яття. Пережила у житті всі ті труднощі, які переживаємо і ми, або і набагато більше. І коли ми звертаємося в молитві до Пресвятої Богородиці, то Вона розуміє і чує нас. Вона допомагає нам і возносить Свої молитви за нас до Престолу Бога Всевишнього.
Свято Благовіщення і для нас має стати доброю звісткою, і щоб ми ту благу новину помножували і несли далі – в праці, додому.
Щоб світ ставав кращим, добрішим, то ми маємо докладати зусиль для цього, бути світильником, якого не ставляють внизу десь, а ставлять нагору, щоб він світив. Для цього ми маємо бути тими вогниками, вчитися сяяти добрими справами, добрими вчинками і словами. Інколи буває, що ми грубістю хочемо відповісти на грубість, або коли в нас хтось щось узяв, а ми думаємо, що от яка лиха людина, який грішник. А мали б помолитися за нього, щоб ця душа спаслася, щоб стала ближчою до Бога і врозумилася. Інколи і ми такі вчинки робимо. І так само маємо молитися і просити інших, щоб молилися за нас.
Це є важливо, є сама суть людського життя. Ми не знаємо, що буде з нами далі. Тому й стоїмо перед Престолом Всевишнього, просимо в Бога заступництва і допомоги, щоб поблагословив завтрашній день, наступний тиждень і місяць, рік. Щоб Божа благодать сходила на наших дітей. Хто це може зробити за вас? Ви маєте робити. Так щиро помолитися за своїх рідних і близьких напевне ніхто не зможе. Ми звертаємося до угодників Божих, ми стаємо на коліна, ми прикладаємося до святих ікон. Хочемо відчути це Царство Боже біля себе, хоч Євангеліє святе говорить, що Царство Боже – всередині нас. І з нас воно має походити – милостинею, милосердям, вчинками добра і порядності, любов’ю один до одного.
Нам постійно чогось не вистачає. Комусь – грошей, одягу, їжі. Ні, нам не вистачає одного – любові. Коли ми не любимо, то не можемо нічого дати один одному, не поділимося, а будемо складати все собі. В святому Євангелії описано, як чоловік сказав, побачивши великий урожай, що збудує собі ще більші засіки і збере цей урожай. Але Господь сказав, що він не мудрий чоловік, бо сьогодні буде забрана від нього душа його. Щоб нам не бути, як той чоловік. Щоб ми любов’ю помножували скарби. Бо коли ми комусь віддаємо щось, то ми помножуємо – перш за все для себе, для свого серця і свого життя. Якщо віддаємо навіть і коштовну річ для бідного, для немічного, чи сусідові, чи хтось просить нас, чи даємо людині, що має велику потребу – ми помножуємо скарби, які ніколи і ніхто не відніме від нас. Якщо людині в більшості своїй будуть розуміти це і не будуть боятися щось дати своє, тоді світ набагато зміниться. Кожен має ставати прикладом у маленькому чомусь. Не завжди потрібно віддавати все майно, а можна віддати добрим словом і порадою, і своєю працею. А також і розумінням – це так само є дарунок, хоч і вимірюється не матеріальними коштами, а вимірюється любов’ю. В нашому світі будь-де – в сім’ї, на роботі, в спілкуванні – найбільше не вистачає любові. І коли є любов, то зникає відчуття, що нам чогось не вистачає. Як є любов, то може не бути їжі, одягу, грошей і багато чого. Але сходить благодать Божа і зігріває нас. Кожному з нас не вистачає її, комусь більше, комусь менше. Але коли залишаємося самі, то розуміємо, що її нам дуже і дуже не вистачає.
І якраз сьогоднішнє свято свідчить, що Ангел Господній може зійти на нас і доповнити наші серця любов’ю. І ми цією любов’ю можемо, як тим вогником, так само зігріти і інших людей.
Сьогодні вдячний всім за службу Божу, вітаю всіх сповідників, причасників. Хай Боже благословення і Божа благодать буде з вами.
Слава Ісусу Христу!
Священик Олександр Горук