Я всім вдячний за службу Божу, бо ми всі разом возносили молитву до Бога. Сьогоднішнє Євангеліє добре нас повчає, як описує Євангелист Лука
5. Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.
6. Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости.
7. А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив.
8. Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
9. Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча?
10. А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли.
11. Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово.
12. А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.
13. А що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають.
14. А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають.
15. А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості.
(Лк 8:5-15)