Ви є тут

Проповіді

Проповідь в неділю 25-ту після П'ятдесятниці 14 листопада 2010 року


Слава Ісусу Христу!

Дорогі браття і сестри в Христі!

Всім сьогодні вдячний за службу Божу, всім, хто молилися, сповідалися, причащалися, хто був присутній на цій Божественній Літургії.

Як звернули ви увагу, сьогодні читалося Євангеліє від Луки:

26. І вони припливли до землі Гадаринської, що навпроти Галілеї.
27. І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах.
28. А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!
29. Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, і в'язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустині його.
30. А Ісус запитався його: Як тобі на ім'я? І той відказав: Ле?іон, бо багато ввійшло в нього демонів.
31. І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню.
32. Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.
33. А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, і потопилась.
34. Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили.
35. І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались...
36. Самовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.
37. І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся.
38. А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:
39. Вернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог! І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!
(Лк 8:26-39)

Проповідь на свято Покрови Пресвятої Богородиці


Слава Ісусу Христу!

Дорогі браття і сестри в Христі!

Сьогодні вітаю всіх з великим святом Покрови Пресвятої Богородиці! «Прибігаємо ми до тебе, Богородице….» Припадаємо до Неї, звертаємося в проханнях, кланяємося і просимо, щоб Вона ублагала Сина Свого, Господа нашого Ісуса Христа, щоб наші прохання не були марними. Покров Пресвятої Богородиці – це є тим духовним і життєвим символом, який зігріває нас, дає надію нам і впевненість, що ми не є самі і нас не залишили.

В Константинопольському храмі, на вечірньому богослужінні, коли місто святе оточили сарацини, Пресвята Богородиця явилася, і учні – і Роман Солодкоспівець і Єпифаній – вони побачили це і звернулися один до одного і питалися, чи бачать? І всі люди бачили, як Пресвята Богородиця покривала цей храм і зберегла тих людей, які були в храмі, і ніхто з ним не був ушкоджений. Так само і на нашій землі Покров Пресвятої Богородиці – свято шановане і велике. Ми знаємо, що Пресвята Богородиця оберігала наші святі місця, як і Почаєв, як і кожне місто, там де були храми Пресвятої Богородиці. Козаки наші, як тільки на Січ прийшли, спочатку будували храм Пресвятої Богородиці. Вони не будували захисні мури, вони не будували свої якісь житла, а починали будівництво з храму. І що саме цікаво – поки йшло будівництво храму не було жодної війни. Коли вже збудували храм і починали будувати захисні мури, тоді починалися війни. Дійсно – дивно.

Проповідь в неділю 20-ту після П'ятдесятниці 10 жовтня 2010 року


В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри в Христі! Ми чули сьогодні величні євангельські слова, які стосуються кожного з нас, як звернувся апостол Петро до Господа нашого Ісуса Христа: «Наставнику, ми всю ніч трудилися і нічого не здобули». Кожен, буває, із нас каже: «Господи, ми все життя працюємо, ми трудимося, нам тяжко і важко, ми не можемо досягти якогось духовного чи матеріального рівня, нам важко все дається і не знаємо – чи буде щось…». Ми маємо євангельську відповідь, де сказав Господь наш Ісус Христос: «Візьміть сіті свої і закиньте». І коли вони закинули сіті, то і ті човни, що були поруч із ними, наповнилися рибою. Риба є символом достатку, що людина не помре у цьому світі, а Господь потурбується про неї.

Ми можемо пригадати з Нагірних проповідей, коли люди слідували за Христом, то Він помножував рибу і помножував хліби. Але коли Христос звернувся зі словами «їжте тіло моє і пийте кров мою», то багато людей не зрозуміло. Вони відійшли. І тоді Христос звернувся до дванадцятьох своїх апостолів і спитався: «Чи часом і ви не хочете відійти?» На що апостол Петро сказав: «Господи, а куди ми підемо?» Ми так само можемо задавати і собі такі питання: «Господи, а куди ми підемо, якщо ми не будемо йти до тебе? Що ми будемо робити? Що ми змінимо?» Господь є Творець, Він – люблячий Батько до кожного з нас, бо віра сповнює людину. Людина відчуває те, чого не бачить, вона любить те, чого не може роз’яснити іншому, вона прикладається до того працею, душею, життям, що не можна описати словами. До цього додається надія, надія на те вічне життя, на воскресіння, надія на те, що ми будемо завтра краще жити, що ми підемо працювати, і Господь помножить наші труди. І це є правда.

Проповідь в неділю 16-ту після П'ятдесятниці 12 вересня 2010 року


В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри у Христі! Сьогодні всіх вітаю з цією недільною службою, коли хто сповідався, причащався, молився, звертався до Бога зі своїми проханнями і возносив до Нього свої молитви. Ми чули сьогодні Євангеліє від Матвія, де даються трошки дивні слова для кожного із нас. Останні слова ми чуємо, що каже Господь: «Хто має, тому додасться, а хто не має, у того відніметься».

Зазвичай ми – люди, що живемо у світі – думаємо про матеріальне багатство. Це говориться про духовне! Зовсім не має відношення до того, які людина має статки чи яке забезпечення має. Бо ті таланти, які були дані одному чоловікові – п’ять було дано, іншому – два, а ще іншому – один. Господь кожному із нас дає різні таланти життєві. Він дає для того, щоб їх помножувати. І один чоловік помножив їх у п’ять раз, інший - у два рази, на що Господь сказав, що ти виконав волю Мою. Бо Господь сіє добро. Господь дає милосердя Своє і благодать. Господь допомагає людям і укріпляє. І ми тими дарами повинні не тільки користуватися, а й помножувати їх у багато раз. Господь дав нам життя – ми маєм так само все зробити, щоб комусь продовжити життя.

Проповідь на свято Усікновення глави святого Іоана Предтечі


В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри у Христі! Сьогодні Православна церква згадує день Усікновення глави Іоана Хрестителя. Ми чули в сьогоднішньому Євангелії від Марка, де описується ця подія і в деталях, що коли Ісус Христос проповідував, почувши це, Ірод сказав, що це Іоан Хреститель воскрес із мертвих, хоча багато інших називало, що це Ілля прийшов, чи ще якись другий пророк...

Події відбувалися таким чином, що, святкуючи день народження свого, Ірод пообіцяв дочці Іродіади, що виконає будь-яке бажання, яке вона попросить. І вона попросила, щоб він приніс голову Іоана Хрестителя. Вчора на вечірній читалося Євангеліє, де описується подія так само, яка має відношення до цього, що Ірод боявся вбити Іоана Хрестителя, бо люди в народі вважали його пророком. Але через обіцянку свою перед людьми - те, що він пообіцяв, він виконав - те зло, яке він задумав і воно звершилося.

Проповідь в неділю 15-ту після П'ятдесятниці 5 вересня 2010 року


Слава Ісусу Христу!

Дорогі браття і сестри в Христі!

Сьогодні ми читали два Євангелія. Ми чули в Євангелії першому, від Матвія, де говорилося, коли запитували Ісуса Христа: скажи нам, яка заповідь є найбільша?

35. І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:
36. Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?
37. Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
38. Це найбільша й найперша заповідь.
39. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.
40. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.
41. Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
42. і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.
43. Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
44. Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.
45. Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?
46. І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
(Мт 22:35-46)

Сторінки

Theme by Danetsoft and Danang Probo Sayekti inspired by Maksimer