Ви є тут

Статті

Києво-Печерський патерик


Києво-Печерський патерик

Постання Києво-Печерської лаври виглядає справою досить випадковою. Проте, це не так. Поява подібного монастиря була не просто закономірним результатом Хрещення України, вона була необхідна для подальшого її духовного поступу.

Хрещення Русі князем Володимиром, наразі, не було тим тріумфальним поступом православ`я, яким показане в агіографічній літературі. Багато в чому воно було суто номінальним, і само по собі не розв`язувало більшості проблем християнізації. Адже охрещений (особливо — охрещений силоміць) поганин не стає християнином автоматично. Ні, насамперед він має перейти на виший щабель інтелектуального та духовного розвою.

Зоїне стояння


Ієромонах Серафим (Тяпочкін)

В новорічну ніч 1956 року в російському місті Самарі в будинку № 84 по вул. Чкаловській працівниця трубкового заводу ім. Масленникова 20-річна Зоя Карнаухова скам’яніла.

Того вечора компанія молоді зібралася на танці. Зоя стояла в кутку, бо її кавалер запізнювався. Спересердя схопила ікону Миколи Чудотворця і сказала: "Візьму цього Миколу і з ним танцюватиму". Дівчата намагалися зупини ти Зою, але вона лише повторювала: "Якщо Бог є, він мене покарає". Цієї миті в кімнаті здійнявся неймовірний шум, ударила блискавка. Усі розбіглися зі страху, а коли повернулися в будинок, побачили скам’янілу Зою з іконою в руках. Вона була холодна, наче мармур, але серце билося. Прибігли медсестри. Намагалися її розворушити, але голки у шприцах ламалися і гнулися. Хотіли забрати Зою в лікарню на обстеження, але не змогли зрушити з місця – приросла ногами до підлоги.

Молитва митаря


Молитва митаря

Боже, будь милостивий до мене, грішного.

Це молитва митаря (збирача податків), який покаявся у своїх гріхах і отримав прощення. Вона взята з притчі Спасителя,яку він одного разу розповів людям для їхнього напоумлення. Ось ця притча:

Двоє людей увійшли в храм помолитися. Один з них був фарисей, а інший митар. Фарисей став попереду всіх і молився Богу так: "Дякую Тобі, Боже, що я не такий грішний, як оцей митар. Я десяту частину майна віддаю жебракам,двічі на тиждень дотримуюсь посту". А митар,усвідомлюючи себе грішним, став при вході у храм і не смів звести очі свої до неба. Він бив себе у груди і проказував:
"Боже, будь милостивий до мене, грішного!"
Богу молитва смиренного митаря була приємнішою й угоднішою, ніж молитва гордовитого фарисея.

Чому у православних не "все по Біблії"?


Незрідка можна почути докори в адресу православних, ніби у них багато що протирічить Священному Писанню християн — Біблії. Наприклад, вони моляться Богородиці і святим, а не одному лише Богові, а також почитають ікони і називають священиків «отцями», хоча Біблія забороняє це робити. Вони виконують безліч обрядів, про які в Біблії начебто немає ні слова. Що ж це означає: православні відмовилися від Біблії, замінивши її власними винаходами, які вони називають «Переданням»? Давайте розважимо.

Очі, руки і ноги
Але перш, ніж звертатися до православних, давайте поглянемо на всіх християн взагалі. Чи багато серед них людей з виколотими очима і відрубаними руками і ногами? Небагато, причому вони не самі зробили себе інвалідами. Адже Христос ясно вимагає в Євангелії: якщо тебе спокушає око, рука або нога, потрібно позбавитися від цієї частини тіла, тому що краще тобі покаліченому увійти до життя, ніж з двома руками йти в геєну, у вогонь непогасний (Мк 9:43-48). Якщо розуміти ці слова буквально, вивід залишається лише один: поглянув на щось непристойне — виколи собі око; пішов, куди не треба, — негайно відрубай ногу. Звичайно, в житті кожної людини таке буває не одного разу, і буквально виконати це немає жодної можливості.

Блаженна княгиня Ольга, в святому хрещенні Єлена


Блаженна Ольга походила зі знатного роду: вона була правнучкою Гостомисла – славного мужа, який правив у Великому Новгороді, поки, за його ж порадою, не покликали від варягів на княжіння руське Рюрика з братами. Батьківщиною Ольги було село Вибутське, що знаходиться нині поблизу міста Пскова, який на той час ще не існував. Батьки блаженної Ольги зуміли прищепити дочці ті правила чесного і розумного життя, яких самі дотримувалися, не дивлячись на своє ідолопоклонство. Ольга відрізнялася цнотливістю і світлим розумом, як це буде видно далі.

Рюрик, помираючи, залишив після себе сина свого Ігоря ще малолітнім, тому й Ігоря, і саме княжіння, до днів повноліття сина, Рюрик доручив своєму родичу Олегу. Останній, зібравши значне військо і взявши з собою малолітнього спадкоємця князя Ігоря, відправився до Києва. Вбивши тут Аскольда і Діра, Олег підпорядкував собі Київ і став єдиним володарем варяго-руських володінь, зберігаючи княжіння для свого племінника Ігоря. У справах правління Олегу доводилося бувати то в Києві, то у Великому Новгороді.

Свята княгиня Ольга


"Радісно празнуємо у світлому дні твоєї святої смерти,
Ольго богомудра, засилаючи молебну
пісню до Христа, що вінчав тебе вінцем нетлінним"
(Канон святої Ольги).

На небосхилі святих Христової Церкви, наче зорі, сяють різні святі українського народу. Поміж ними особливим світлом святости ясніє княгиня Ольга, пам'ять якої відзначаємо 24 липня. "Повість временних літ" величає Ольгу такими словами: "Вона предтеча християнської землі, як рання зірниця перед сонцем і як зоря перед світанком... Вона перша від Руси ввійшла в царство небесне, тому руські сини хвалять її як начальницю, бо й по смерті вона молить Бога за Русь".

Свята Ольга це перша християнка на великокняжому престолі Києва, перша просвітителька й учителька християнської віри в Русі-Україні. Її хрещення створило широкий шлях до християнізації нашої держави.

Сторінки

Theme by Danetsoft and Danang Probo Sayekti inspired by Maksimer