Ви є тут

Статті

Великомученика Мини


(11 листопада / 24 листопада)

Святий великомученик Мина, єгиптянин, був воїном і служив у місті Котуані під командуванням центуріона Фирмиліана в часи царювання імператорів Діоклетіана та Максиміана (284-305). Коли співправителі почали найжорстокіші в історії гоніння на християн, святий не бажав більше служити гонителям і, залишивши службу, подався у гори, де перебував у подвигах поста і молитви. Одного разу під час язичницького свята Мина прийшов до міста, в якому раніше служив. В розпал святкових ігрищ, дивитись на які зійшлося все місто, пролунав викривальний голос угодника Божого, який проповідував віру в Христа, Спасителя світу.

Пастирська естетика


Протоієрей Олексій Остапов
Київ 2010

Розділ перший

Священнослужитель у храмі

Священнослужителю дуже важливо глибоко відчувати церковний характер храму й богослужіння, яке в ньому звершується. Він твердо має засвоїти, що як недопустима нецерковність у храмовому начинні, живописі, іконах, так недопустима вона й у богослужінні, проповіді, зовнішності й поведінці самого священнослужителя.

Наприклад, будь-який нецерковний предмет, внесений до храму для використання, відразу повинен «різати» око священика. Будь-яке нецерковне, картинне чи світське зображення, оперний характер духовних піснеспівів, декламаційна манера читання, виголоси і навіть рухи, зроблені по-акторськи, повинні викликати протест у тих, хто молиться і тим більше у священнослужителя.

Звісно, у храмі важко втримати все тільки в одному стилі. Наші храми й наші богослужіння мають нині дуже «строкатий» характер. У них можна побачити все – від древніх ікон до західних репродукцій та з несмаком підфарбованих фотографій з картин. Потворне різьблення, скульптури, штучні квіти, громіздкі мідні позеленілі підсвічники й панікадила, рушники з бездарними вишивками, низький за якістю та нецерковний за своїм характером розпис на стінах, погані зображення на склі – усе це часто наповнює наші храми. Смаку, естетики часом дуже мало. Під час богослужіння читання і спів – також ніби штучне поєднання різних за характером і способом виконання творів. Багато чого співають по-оперному, по-світськи.

Святої Пелагії діви


(08 жовтня / 21 жовтня)

Свята Пелагія, яка жила під час царювання Діоклетіана в Антіохії Сирійській, походила із славетного роду. Правитель міста, довідавшись, що вона – християнка, послав воїнів взяти її. Воїни, виконуючи наказ, оточили будинок, де жила Пелагія. Тоді вона почала молити воїнів почекати, і коли вони згодилися, свята стала лицем до сходу сонця на тому місці, де звичайно молилася, і, простягши руки і піднявши очі до неба, щиро молила Бога, щоб їй не бути виданою до рук воїнів, але відійти до Нього жертвою непорочною і чистою. Після цього вона вдягнулася в найкращий свій одяг, кинулась з верху будинку і передала дух свій Богу.

Преподобного Киріака (†556р.)


(29 вересня / 12 жовтня)

З дитинства Киріак ріс тихим і розсудливим юнаком. Це помітив єпископ Коринфський Петро, родич Киріака, і поставив його читцем у церкві; постійно вправляючись у читанні Святого Письма, юний Киріак всією душею прагнув до Господа і з молодих років намагався проводити богоугодне життя. У віці 18 років на церковній службі Киріак був глибоко зворушений словами з Євангелія „якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною” (Мт. 16,24). Усвідомивши свій шлях, Киріак помолився, вийшов із церкви, і, не заходячи додому, таємно пішов на пристань, звідки кораблем відплив до Єрусалиму. Після відвідання святих місць, Киріак декілька місяців відбував послух у монастирі поблизу Сіону (ігумен авва Євсторгій).

Преподобного Харитона Сповідника († біля 350р.)


(28 вересня / 11 жовтня)

Жив у місті Іконії Лікаонської єпархії в Малій Азії. Він був благочестивим християнином і особливо шанував пам’ять святої першомучениці Фекли, послідовником якої він себе вважав. Під час гонінь на християн імператора Авреліана (270-275) був схоплений і святий Харитон. Він мужньо і твердо сповідав віру в Христа-Спасителя, прийняв жорстокі муки, але по Промислу Божому залишився живим і після смерті Авреліана був звільнений із ув’язнення. З того часу святий Харитон все своє життя присвятив служінню Господу.

Благовірного князя, страстотерпця Ігоря Чернігівського


(19 вересня / 02 жовтня)

(†1147), у хрещенні Юрій, в чернецтві Гавриїл (у схимі Ігнатій) був сином Чернігівського князя Олега Святославовича. Він вступив на Київський престол у 1146 році після смерті свого брата Всеволода. Несхильні до роду Ольговичів кияни видали його Ізяславу Мстиславовичу, князю Переяславському. Тоді ж його примусили прийняти чернецтво у монастирі святого Іоана, що, зрештою, було цілком співзвучно з його власним бажанням, так як він з юності виявляв особливе благочестя – «был читатель книг и в пении церковном учен».

Сторінки

Контакти


Адреса:

Київ, вул. Бориспільська, 4 а

+38 (050) 882-76-86 

hram@ekaterina.kiev.ua

Свято-Катеринівська парафія

Theme by Danetsoft and Danang Probo Sayekti inspired by Maksimer